розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього автосервісного підприємства "Кременчукавтосервіс" (далі – ДАСП "Кременчукавтосервіс") про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2009 року,

У листопаді 1999 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДАСП "Кременчукавтосервіс" про стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 1 376 грн. 30 коп., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 3 910 грн. 46 коп. та інфляційних у сумі 230 грн. 23 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2000 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У листопаді 2002 року ДАСП "Кременчукавтосервіс" звернулося із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2000 року, яке ухвалою від 13 лютого 2003 року скасовано, а справу призначено до розгляду судом першої інстанції.

У процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги і просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації за затримку виплати і інфляційних у сумі 5 361 грн. 87 коп., компенсацію за невиплату заробітної плати у сумі 4 479 грн. 56 коп. та 45 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на її користь з ДАСП "Кременчукавтосервіс" заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації за затримку виплати і інфляційних у сумі 5 361 грн. 87 коп., компенсацію за невиплату заробітної плати у сумі 4 479 грн. 56 коп. та 44 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2009 року рішення районного суду скасовано в частині часткового задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом в цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У решті – рішення апеляційного суду не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про присудження невиплаченої у вересні 1999 року заробітної плати з урахуванням компенсації за затримку виплати і інфляційних, компенсації за невиплату заробітної плати та стягнув 44 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди у травні 2006 року виходячи з того, що впродовж тривалого періоду позивачці не виплачувалась заробітна плата та в період дії ст. 237 1 КЗпП України (322-08) вона зазнала фізичних і моральних страждань, що призвело до передчасного, значного погіршення стану її здоров’я.

Апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду в частині відшкодування моральної шкоди та відмовив у задоволенні цієї вимоги посилаючись на те, що на період звільнення ОСОБА_1 у вересні 1999 року ст. 237 1 КЗпП України (322-08) не діяла (введена в дію з 13 січня 2000 року), при цьому суд залишив поза увагою, що суд першої інстанції визначив наявність моральної шкоди не фактом невиплати заробітної плати у вересні 1999 року, а фактом протиправної невиплати її до ухвалення рішення у травні 2006 року .

Факт порушення підтверджується рішенням, яке набрало законної сили.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2006 року в цій частині залишити в силі.