Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (далі - ТОВ "Марко Фарм ЛТД"), третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "Марко Фарм ЛТД" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Марко Фарм ЛТД", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1 серпня 2003 року працювала у відповідача на посаді національного менеджера.

5 липня 2007 року вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, в якому не вказала дату.

Наказом №60/1 від 5 липня 2007 року її було звільнено з посади з 12 липня 2007 року, а 6 липня 2007 року вона відбула в службове відрядження, яке повинно було закінчитися 12 липня 2007 року.

19 липня 2007 року, до закінчення двотижневого строку, вона повідомила відповідача про свою непрацездатність.

ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги частково задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді національного менеджера ТОВ "Марко Фарм ЛТД" з 12 липня 2007 року.

Стягнуто з ТОВ "Марко Фарм ЛТД" на користь ОСОБА_1 53 588 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ТОВ "Марко Фарм ЛТД" на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Марко Фарм ЛТД" на користь держави 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ТОВ "Марко Фарм ЛТД" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивачки відбулося з її ініціативи та до закінчення двотижневого строку з часу подання заяви про звільнення відповідач запросив на її місце іншого працівника в порядку переведення.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що при звільненні ОСОБА_1 ТОВ "Марко Фарм ЛТД" були порушені вимоги ст. 38 КЗпП України, оскільки звільнення позивачки на підставі ст. 38 КЗпП України відбулося раніше спливу двотижневого строку для письмового попередження про звільнення за власним бажанням, і на підставі ст. 235 КЗпП України стягнув із відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Виходячи зі змісту цієї статті працівникові дається безумовне право на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП України.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди", за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що 5 липня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Марко Фарм ЛТД" із заявою про звільнення за власним бажанням ( а. с. 66).

6 липня 2007 року ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження терміном на чотири дні на підставі наказу № 29-К від 4 липня 2007 року ( а. с. 67).

19 липня 2007 року ОСОБА_1 надіслала на адресу відповідача телеграму про її непрацездатність ( а с. 69).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 12 липня 2007 року до 17 серпня 2007 року, з 18 серпня 2007 року до 21 вересня 2007 року у зв'язку з вагітністю ( а. с. 13, 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Оскаржуване судове рішення в частині поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Проте в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційним судом при ухваленні рішення стягнуто на користь позивачки 1 814 грн. за 13 днів вимушеного прогулу у липні 2007 року.

ТОВ "Марко Фарм ЛТД" в апеляційній скарзі посилалося на виписку з карточного рахунку ОСОБА_1 ( а. с.98, 99 ) про те, що 3 серпня 2007 року позивачці була перерахована заробітна плата за липень 2007 року у розмірі 2 525 грн. 46 коп.

Але апеляційний суд, ухвалюючи рішення, на це уваги не звернув, не перевірив доводів відповідача щодо виплати позивачці заробітної плати за весь липень 2007 року.

Ураховуючи викладене, ухвалене у справі рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року частково задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.