Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Верховинської селищної ради, Верховинської районної ради, Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним рішення Верховинської селищної ради, зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання незаконним і скасування рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих та визнання права власності на будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Верховинської селищної ради про визнання незаконним рішення Верховинської селищної ради та зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що сім’я його діда, ОСОБА_8 в складі 6 осіб, а саме: ОСОБА_8, його дружина ОСОБА_9 та діти: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, у 1947 році була виселена із с. Жаб’є Жаб’євського району Станіславської області на спецпоселення з конфіскацією всього належного їм майна. У 1956 році вони повернулися із спецпоселення і поселилися у батька позивача, ОСОБА_14, який виселеним не був, так як сховався. Через деякий час вони побудувалися і перейшли проживати в свої будинки. У 1991 році вони всі були реабілітовані. На цей час живими були ОСОБА_13 та ОСОБА_11 По рішенню комісії з поновлення прав реабілітованих, у 1994 році ОСОБА_13 виплатили грошову компенсацію та повернули конфісковані будівлі, які як встановлено були розібрані в присілку Слупійка с. Жаб’є та побудовано із них на другому місці два приміщення, які використовувалися шкірвендиспансером під кухню і стайню. Так як позивач одружився, і не мав де проживати, то ОСОБА_13, будучи рідним братом його батька, віддав йому ці приміщення. Він зробив ремонт і переобладнав одне приміщення під жилий будинок та перейшов проживати у нього, а також: перебудував стайню, огородив земельну ділянку, яку йому у 1996 році в кількості 0,15 га передала у приватну власність селищна рада. Будь-яких дозволів на перебудову він не мав. Проживши декілька років ОСОБА_6 разом із сім’єю перейшов проживати до своєї тітки, ОСОБА_11, оскільки вона потребувала його допомоги, а будинок віддав в оренду квартирантам. На початку 2008 року ОСОБА_6 стало відомо, що право власності на вказані будівлі оформила за собою дружина ОСОБА_13 – ОСОБА_7 на підставі рішення комісії з поновлення прав реабілітованих та селищної ради і зареєструвала це право в БТІ. Вважає, що приймаючи рішення про повернення конфіскованої будівлі сім’ї ОСОБА_7, комісія з питань поновлення прав реабілітованих грубо порушила вимоги Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (962-12) , Постанови Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (3812-12) , оскільки вона не є спадкоємцем реабілітованого власника будівлі і таке рішення прийнято у 2005 році, тобто, після спливу 14 років після видачі довідки про реабілітацію. Вважає незаконним і рішення селищної ради про оформлення за ОСОБА_7 права власності на спірний будинок, оскільки воно прийняте на підставі рішення комісії з поновлення прав реабілітованих і без врахування того, що він проводив ремонт і перебудову. Його батько, ОСОБА_14 є сином реабілітованого ОСОБА_6, який помер у 1965 році, а батько помер у 1980 році, а тому він є спадкоємцем першої черги після смерті діда і має переважне право на спадкування майна діда. Просив визнати незаконним рішення селищної ради щодо оформлення права власності на будинок та скасувати в БТІ запис про реєстрацію права власності, визнати незаконним рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих про повернення конфіскованої будівлі сім’ї ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на спірний будинок.

ОСОБА_7 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_6, Верховинської селищної ради про визнання незаконним рішення Верховинської селищної ради та зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою. Посилалася на те, що комісією з питань поновлення прав реабілітованих у червні 1992 року було прийнято рішення про повернення конфіскованого будинку її чоловікові, ОСОБА_13, який знаходився у користуванні районної лікарні. Вони приступили до використання цього житла і оскільки у ОСОБА_6 не було житла, чоловік дозволив йому тимчасово проживати у цьому приміщенні. З 1996 року відповідач не проживає у спірному будинку, а впустив до нього квартирантів. Також, у 1996 році селищною радою відповідачу, без її згоди надано земельну ділянку і в тому числі ту, що під будинком та для його обслуговування. Вважає, що сесією селищної ради допущено порушення вимог статті 120 Земельного кодексу України. Просила визнати незаконним рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,15 га та зобов’язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні будинком № 121-а по вул. Франка у с. Верховина та земельною ділянкою 0,15 га.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року, позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_7 задоволені частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради "Про повернення конфіскованої будівлі сім’ї ОСОБА_7Д." від 29 липня 2005 року; рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,15 га; рішення Верховинської селищної ради "Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна в селищі Верховина, вул. І. Франка, 121-а № 23 від 24 квітня 2008 року". Зобов’язано Коломийське МБТІ скасувати запис № 110 в книзі № 11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в селищі АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 В іншій частині позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітовано всіх громадян, реабілітованих, засланих, висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім’ями.

Поновлено реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей (стаття 4 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні").

Установлено, що ОСОБА_8, його дружину ОСОБА_9 та дітей: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 було реабілітовано з поновленням всіх прав і поверненням конфіскованого майна або його вартості.

На час видачі довідки про реабілітацію живими були ОСОБА_13 та ОСОБА_11., які були спадкоємцями першої черги, після смерті ОСОБА_8, який помер у 1965 році, а тому вони мали право на повернення вилученого у них майна або відшкодування вартості цього майна, як зазначено у статті 9 Постанови Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Установлено, що згідно рішень комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради, ухвалених 23 березня 1994 року № 545, 13 вересня 1994 року № 716 та 13 вересня 1994 року № 724, ОСОБА_13 та ОСОБА_11., як спадкоємцям першої черги власника майна ОСОБА_8, нарахована грошова компенсація за конфісковане майно: хату, стайню, швейну машинку, 3 пальта, посуд, двох коней та трьох корів.

17 січня 1995 року ОСОБА_13 та ОСОБА_11. виплачена грошова компенсація шляхом перерахування на особові рахунки у відділенні Верховинського ОБ № 6377.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнаючи незаконними і скасовуючи рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради "Про повернення конфіскованої будівлі сім’ї ОСОБА_7Д." від 29 липня 2005 року, а також рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,15 га та рішення Верховинської селищної ради від 24 квітня 2008 року № 23 "Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна в с. Верховина, вул. І. Франка, 121 а", а в решті позовних вимог відмовляючи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що власником будинку є ОСОБА_8, який помер до реабілітації. Спадкоємці померлого, ОСОБА_13 та ОСОБА_11., отримали грошову компенсацію. Комісія з питань поновлення прав реабілітованих, при вирішенні питання про повернення конфіскованої будівлі ОСОБА_7 вийшла за межі своєї компетенції та порушила процесуальні строки, передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (962-12) . Також відсутні підстави набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку площею 0,15 га, яка знаходиться біля спірного будинку.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.