У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор’євої Л.І.,
суддів:
Балюка М.І., Гуменюка В.І., Барсукової
В.М., Данчука В.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, зацікавлені особи: товариство з обмеженою відповідальністю "АСИ – 2000", Донбаська філія відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк", про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року ДПІ у Київському районі м. Донецька звернулася із заявою про зобов’язання Донбаської філії ВАТ "Родовід банк" розкрити банківську інформацію щодо відомостей про обсяг та обіг коштів на рахунках, відкритих у цьому банку, що належать ТОВ "АСИ –
2000"
2000"
2000"
2000"10 млн. грн. Зазначене вище може свідчити про умисне ухилення посадовими особами ТОВ "АСИ – 2000" від проведення позапланової податкової перевірки та порушення податкового законодавства.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 1 червня 2007 року заяву задоволено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2007 року рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 1 червня 2007 року скасовано. У задоволенні заяви ДПІ у Київському районі м. Донецька про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.
Установлено, що постановою господарського суду Донецької області від 21 лютого 2007 року ТОВ "АСИ – 2000"
З цього часу відомості про фінансове становище банкрута ТОВ "АСИ – 2000"
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з часу визнання боржника банкрутом відомості про його фінансове становище перестають бути конфіденційними та містити комерційну таємницю. Тому вимоги ДПІ у Київському районі м. Донецька про розкриття банківської інформації щодо відомостей про обсяг та обіг коштів на рахунках, відкритих у Донбаській філії ВАТ "Родовід банк", що належать ТОВ "АСИ – 2000"
У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Доводи скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.
Керуючись статтями 335 - 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва
Судді: М.І. Балюк
В.М. Барсукова
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук