Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, управління Державного казначейства України в Ренійському районі Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 лютого 2008 року й Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою слідчого Ренійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 12 травня 2007 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України.

Постановою того ж слідчого від 23 травня 2007 року його притягнуто як обвинуваченого та пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України.

Крім того, до нього було застосовано запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Постановою районного суду від 18 червня 2007 року вказану постанову слідчого від 12 травня 2007 року скасовано, у порушенні кримінальної справи відмовлено, провадження у справі закрито та запобіжний захід скасовано.

Вважаючи, що наведеним, а також тим, що він був позбавлений волі протягом доби, йому завдана моральна шкода, яка виражена в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, погіршенні відносин з оточуючими, приниженні його честі та гідності, позивач просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 350 тис. грн. та суми, сплаченої ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальній справі, в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 лютого 2008 року позов задоволено частково: ухвалено стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ОСОБА_1 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 тис. грн. витрат на юридичну допомогу в кримінальній справі; у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2008 року вищезазначене рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінено, зменшено цей розмір до 10 тис. грн.; в іншій частині це рішення залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги Головне управління Державного казначейства України в Одеській області посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Головного управління Державного казначейства України в Одеській області - частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, по суті погоджуючись із ним, виходили з наявності та доведеності факту незаконності затримання позивача, притягнення його як обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення за ст. 263 ч. 2 КК України, обрання йому запобіжного заходу - підписки про невиїзд, позбавлення волі протягом 3 днів, що завдало йому моральної втрати, призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з обставин справи, вимог п. 1 ч. 1 ст. 1, пп. 4, 5 ст. 3, чч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон) суди дійшли законного й обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Разом з тим, постановляючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що кошти на відшкодування зазначеної моральної шкоди необхідно стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 13 Закону суд визначає розмір моральної шкоди, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п. 1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 2 лютого 2007 року № 28 (z0149-07) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2007 року за № 149/13416 (z0149-07) (чинного при ухваленні рішення суду першої інстанції), виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Аналогічне міститься й у п. 1. 3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року № 39 (z0110-08) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2008 року за № 110/14801 (z0110-08) , чинного з 20 лютого 2008 року.

Проте, на наведене суд першої інстанції уваги не звернув, у резолютивній частині рішення помилково вказав про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, а не з Державного бюджету України в установленому законодавством порядку, та не врахував, що порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів регламентується на кожен рік відповідним нормативно-правовим актом.

Окрім того, відповідно до абз. 3 ч. 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року за № 106/1131 (z0106-96) , згідно з п. 4 ст. 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Проте в порушення викладеного та ст. 213 ЦПК України суди не з'ясували й у своїх рішеннях не вказали про наявність доказів сплати позивачем коштів адвокату за договором від 12 травня 2007 року № 68 про надання адвокатських послуг (а.с. 8) і необгрунтовано визначили розмір відшкодування суми, сплаченої позивачем у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Таким чином, зазначені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Одеській області задовольнити частково, касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити в повному обсязі.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 лютого 2008 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.