Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2004 року на просп. Гагаріна в м. Кривому Розі ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Рено Кліо", здійснила наїзд на ОСОБА_1, унаслідок чого йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 жовтня 2007 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року закрито. ОСОБА_1 протягом майже чотирьох років знаходиться на стаціонарному й амбулаторному лікуванні, 4 грудня 2007 року йому було встановлено другу групу інвалідності. Після уточнення позовних вимог позивачі просили стягнути на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану ушкодженням здоров’я, у розмірі 33 750 грн., витрати на лікування в розмірі 4 774 грн. 65 коп., моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. та стягнути на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3 071 грн. 35 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 і позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_4 повернуто.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просять скасувати ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, і передати справу на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду виходив із того, що скарга подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджує повноваження ОСОБА_4 на апеляційне оскарження рішення суду.

З висновком судді апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 295 ЦПК України до заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

За положеннями ст. ст. 42, 44 ЦПК України фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Згідно з журналом судового засідання від 23 січня 2009 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зробили усну заяву про надання повноважень представнику ОСОБА_4 без обмежень його прав (а. с. 39)

В абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) роз’яснено, що представник, якому згідно з ч. 6 ст. 42 ЦПК фізична особа надала повноваження за усною заявою, про що зазначено в журналі судового засідання, має право на вчинення усіх процесуальних дій у справі, на подання скарги до суду вищої інстанції та участь у її розгляді, якщо усною заявою не обмежувалися права представника.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року скасувати, питання передати на розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.