розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 вересня 2006 року на вулиці Будівельній у

м. Саках відбулося зіткнення її мопеда "Хонда-Такт" та автомобіля "Мерседес-Віто", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Оскільки неправомірними діями водія автомобіля "Мерседес-Віто" їй завдані тілесні ушкодження легкої ступені тяжкості та нанесена матеріальна шкода, просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від

17 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом установлено, що 4 вересня 2006 року на вулиці Будівельній у м. Саках відбулося зіткнення мопеда "Хонда-Такт" під керуванням позивачки ОСОБА_1 та автомобіля "Мерседес-Віто", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2

Згідно із чч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на недоведеність позивачкою своїх вимог.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Постановою від 3 липня 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченого чч. 1-3 ст. 286 КК України (а.с. 11).

У зазначеній постанові вказано, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 526 від 16 жовтня 2006 року, ОСОБА_1. у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) завдано тілесні ушкодження легкої ступені тяжкості.

У ході перевірки зазначеної заяви позивачки 10 травня 2007 року був проведений додатковий огляд місця ДТП, за результатами якого було складено направлення на автотехнічне дослідження та надано висновок спеціаліста

№ 3/315 від 8 червня 2007 року, за висновками якого у діях водія автомобіля "Мерседес-Віто", державний номерний знак НОМЕР_1 убачається порушення Правил дорожнього руху, а саме пп. 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.4.

Проте суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не оцінив належність і достовірність показань свідків, не дослідив матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи та не сприяв всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, а під час вирішення спору в частині матеріальної шкоди не врахував доказів, що знаходяться у справі, щодо наявності в позивачки тілесних ушкоджень, отриманих у ході ДТП, і доводів про заподіянні їй цим моральної шкоди.

Апеляційний суд також на викладене уваги не звернув, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.