Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 15 жовтня 2008 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, про визнання права користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернуся до суду з указаним позовом посилаючись на те, що він є власником АДРЕСА_1

У квартирі він проживав до 2000 року, а під час навчання та після укладення шлюбу став проживати в м. Сімферополі, де проживає до теперішнього часу.

У зв'язку з тим, що після укладення шлюбу він навчався в м. Сімферополі, у нього не було необхідності в постійному користуванні своєю квартирою та за проханням батька - ОСОБА_2., він дозволив останньому тимчасово пожити в квартирі до моменту, коли у нього самого виникне необхідність у користуванні своєю квартирою.

За час проживання в спірній квартирі батько створив нову родину і з ним стали проживати його дружина - ОСОБА_3, та син - ОСОБА_4.

На даний момент у нього виникла необхідність у користуванні квартирою, так як його малолітня донька є інвалідом дитинства, за родом захворювання та рекомендацією лікарів їй необхідне морське повітря, морські ванни, південнобереговий клімат цілорічно.

Проте, на його неодноразові прохання звільнити квартиру відповідачі не реагують.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_2. має на праві власності будинок в с. Лазурному м. Алушти, позивач просив усунути йому перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення з неї відповідачів.

ОСОБА_2. та ОСОБА_3 звернулись із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням, назвавши їх, при цьому, про встановлення сервітуту.

В обґрунтування позову посилались на те, що в 1984 році ОСОБА_2 на родину з трьох осіб, в тому числі дружину та сина ОСОБА_1, була надана спірна двокімнатна квартира.

На даний час для неповнолітнього ОСОБА_4. дана квартира є єдиним рідним будинком, він навчається в школі поряд з будинком, а в с. Лазурному м. Алушти немає школи та секцій.

Вважаючи, що спірна квартира достатня для проживання двох сімей та їх проживання не є перешкодою для ОСОБА_1 у користуванні квартирою, просили їх вимоги задовольнити.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. та ОСОБА_3 відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2. та ОСОБА_3 посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права і ставлять питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 відхилити, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.