Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення страхових сум, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ "НАСК "Оранта"), Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним було надано до Київської обласної дирекції ВАТ "НАСК "Оранта" документи щодо виплати страхової суми відповідно до вимог п. 4 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою КМ УРСР № 59 від 29 червня 1991року. Однак, ВАТ "НАСК "Оранта" сплатило суму меншу ніж він повинен був отримати, а тому просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ВАТ "НАСК "Оранта" зарахувати на його особовий рахунок різницю страхової суми в повному обсязі, зробити розрахунок інфляції, починаючи з 3 жовтня 2006 року, та здійснити її виплату, відшкодувати вартість довідки про зарахування коштів на його особовий рахунок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Державній пожежній охороні з 30 січня 1984 року до 31 грудня 2005 року на посаді заступника начальника відділу і є полковником внутрішньої служби, йому встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому спір, який пов'язаний з проходженням публічної служби, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ "НАСК "Оранта", Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про виплату різниці страхової суми, здійснення розрахунку індексу інфляції страхової суми та

його виплату, відшкодування вартості довідки, виданої Бориспільським відділенням № 3036 ВАТ "Державний ощадний банк України".

Вирішення вказаного спору відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, оскільки ч. 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тому посилання апеляційного суду на п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України не ґрунтується на законі.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При викладених обставинах постановлена у справі ухвала без змін залишатися не може й підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.