Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу, сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 1 жовтня 2007 року,

У січні 2007 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 листопада 2006 року між ним та відповідачем у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу насіння соняшнику. Відповідно до умов договору він передав 43 630 кг насіння соняшнику, а відповідач прийняв його й зобов'язався сплатити за вказаний товар по 900 грн. за одну тонну на суму 39 267 грн., що підтверджується розпискою. Свої зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши тільки 30 304 грн. і відмовився сплатити решту боргу - 8 963 грн. Невиконанням зобов'язання відповідач завдав йому моральну шкоду, розмір якої визначив у 1 тис. грн.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 3 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 1 жовтня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 963 грн. боргу за договором купівлі-продажу, 67 грн. 22 коп. за прострочення грошового зобов`язання, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу 43 630 кг. насіння соняшнику за ціною 900 грн. за 1 тонну насіння, тому відповідач повинен за договором сплатити 39 267 грн., а сплачено було лише 30 304 грн. Крім того, суди вважають, що позивачу неналежним виконання зобов`язання заподіяно моральну шкоду.

З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх без всебічного, повного, об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дійшовши висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу насіння соняшнику, суд зазначених вимог закону не врахував. У матеріалах справи відсутні докази про те, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу і відповідач став власником насіння соняшнику.

Вирішуючи спір, суд належним чином не з'ясував особу позивача, чи не займається він підприємницькою діяльністю, оскільки здає таку кількість насіння соняшнику.

Не з'ясувавши належним чином, які правовідносини виникли між сторонами, суд неправильно застосував норми матеріального права, стягнув із відповідача суму на відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 1167 ЦК України, яка застосовується в деліктних правовідносинах. Хоча з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували договірні відносини і про моральне відшкодування за порушення зобов'язань між ними не було домовленості.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки й не перевірив належно доводів апеляційної скарги, у рішенні не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують доводи апелянта, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 1 жовтня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.