Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області (далі-Відділення) про стягнення одноразової страхової виплати,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що у квітні 1993 року при виконанні службових обов'язків він отримав виробничу травму. За результатами розслідування було складено акт за формою Н-1 від 21 квітня 1993 року. Висновком МСЕК від 18 травня 1993 року позивачу було встановлено першу групу інвалідності безстроково. Наказом № 33 від 2 серпня 1993 року МКП "Кременчукрембуд" призначило ОСОБА_1. доплату за втрату працездатності у розмірі середньомісячного заробітку, починаючи з 18 травня 1993 року. Наказом № 25 від 21 квітня 1993 року позивач був звільнений з підприємства. Однак відшкодування шкоди від підприємства не отримав. 15 вересня 2000 року позивач звернувся до МКП "Кременчукрембуд" про відшкодування шкоди у зв'язку з виробничою травмою, але заява залишилася без відповіді. 7 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення про призначення йому страхових виплат. Відділення його документи не прийняло, оскільки в акті за формою Н-1 були відсутні певні дані. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 вересня 2006 року встановлений факт, що ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків 18 квітня 1993 року отримав виробничу травму. Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 13 січня 2005 року МКП "Кременчукрембуд" ліквідовано. Висновком МСЕК від 4 грудня 2006 року ОСОБА_1. встановлено 100 % втрати працездатності у зв'язку з чим Відділення призначило і виплачує позивачу щомісячну страхову виплату, витрати на медичний догляд, витрати на постійний сторонній догляд, витрати на побутове обслуговування. Однак одноразову допомогу Відділення не сплатило. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з Відділення одноразову страхову виплату у розмірі 33 368 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 одноразову страхову виплату у розмірі 20 200 грн. Стягнуто з Відділення державне мито на користь держави у розмірі 202 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно пункту 3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , підприємство не відшкодувало матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Встановлено, що МПК "Кременчукрембуд" ліквідовано згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 13 січня 2005 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення одноразової страхової виплати ОСОБА_1. з Відділення.

Крім того, у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК, фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу) з якої справляються внески до Фонду (частина 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Тому суди дійшли обґрунтованого висновку і про розмір одноразової страхової виплати у сумі 20 200 грн.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Проте, не можна погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з Відділення державного мита на користь держави у розмірі 202 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Відповідно до пункту 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільняються від сплати державного мита.

Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (1258-2005-п) , передбачений розмір витрат з інформаційно-технічного розгляду справи у розмірі 1 грн. 50 коп. для справ про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

Відповідно до статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав скасуванню.

Отже, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2007 року підлягає зміні в частині стягнення з Відділення державного мита на користь держави у розмірі 202 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Керуючись статтями 335- 337, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2007 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області державного мита на користь держави у розмірі 202 грн. скасувати, а в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави у розмірі 30 грн. змінити шляхом зменшення суми стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 30 грн. до 1 грн. 50 коп.

В решті рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.