Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

та секретаря Буденка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року

у справі № 826/15657/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДМС України в м. Києві, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати подання від 05 серпня 2016 року № 5/2016 щодо скасування рішення ГУ ДМС в м. Києві від 22 грудня 2014 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати поновити позивача в якості громадянина України та внести відповідні відомості в реєстр громадян України;

- видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації та уродженець м. Ленінград звернувся до ГУ ДМС України в м. Києві із заявою від 14.10.2014 року № 1422/2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. На підтвердження права на оформлення громадянства позивачем було додано копію свідоцтва про народження батька, де зазначено, що його батько - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, народився до 24.08.1991 року на території Української РСР в м. Умань, що надає позивачу право набути громадянство України.

Рішенням ГУ ДМС України в м. Києві від 22.12.2014 року позивачу оформлено громадянство України та 21.01.2015 року Печерським районним відділом ГУ ДМС України в м. Києві позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1.

Однак, 05 серпня 2016 року ГУ ДМС України в м. Києві винесено подання № 5/2016 про скасування вказаного рішення від 22.12.2014 року, у зв'язку з тим, що громадянство України позивачем набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме: інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України, або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого не може набути громадянства України відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України".

Підставою для прийняття оспорюваного подання слугували листи старшого слідчого СУ УНП у м. Києві від 21.07.2016 року, від 03.08.2016 року та від 05.08.2016 року з повідомленням про те, що громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено висновком експерта відбитків пальців рук від 16.07.2016 року № 3292/д. А також, долучені копії ксерокопії службових повідомлень отриманих від НЦБ Інтерполу РФ.

Надаючи оцінку діям відповідача та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов є необґрунтованим, оскільки при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій і вважає його передчасним, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" (1543-12) , або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Статтею 21 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було належним чином витребувано, перевірено та досліджено оригінал експертного висновку відбитків пальців рук ОСОБА_1 від 16.07.2016 року № 3292/д, тоді як позивач та його представник у судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій неодноразово наголошували на тому, що для співставлення відбитків були взяті зображення з електронного носія невідомого походження, на якому були зображення візуально не схожі на відбитки пальців рук ОСОБА_1

Судами першої та апеляційної інстанцій також не встановлювалося, що 16.07.2016 року був вихідний день і експерт був відсутній на роботі, тоді як відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1, останнього було затримано о 19 год. 55 хв. в приміщенні Шевченківського УП ГУНП в м. Києві.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.