У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Олександрія Кіровоградської області про скасування рішення № 848 від 14 грудня 2010 року про застосування фінансових санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області 07.07.2003 року та, як платник єдиного внеску, перебуває на обліку в УПФУ в Олександрійському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 24.07.2003 року.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області від 14.12.2010 року № 848 про застосування фінансових санкцій позивачу за неподання звіту за вересень 2010 року про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (надалі-Закон № 1058) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Платниками страхових внесків згідно зі ст.15 Закону є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, пункту 3 частини 1 статті 11 Закону № 1058 є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону № 1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98 (129/98-ВР) , до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152 (z1136-09) , Страхувальники, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт за формою згідно з додатком 4 цього Порядку не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосування відповідачем фінансових санкцій до приватного підприємця ОСОБА_1 за неподання звітності є правомірним. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Законом не передбачено виключень або пільг щодо нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від фінансової відповідальності в разі порушення. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина І статті 5 Закону).

Таким чином, твердження позивача щодо своєчасного надання звіту не підтверджені матеріалами, наданими для розгляду справи, і не спростовують підстав для застосування фінансових санкцій.

З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .