Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

у справі № 0827/6084/2012 (0827/2а/269/2012)

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

про визнання протиправними дій та зобов'язання компенсувати витрати на поховання, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району, в якому просила компенсувати витрати на поховання її померлого брата, який мав право на пільги встановлені законодавством України для інвалідів війни.

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що померлий брат позивача - ОСОБА_2 мав право на пільги встановлені законодавством України для інвалідів війни.

01 січня 2010 року між ФОП ОСОБА_3, що здійснювала поховання ОСОБА_2, та СКП "Запорізька ритуальна служба" укладено договір поховання, яке було здійснено суб'єктом господарювання із відповідними повноваженнями.

23 квітня 2012 року позивачем подано заяву про відшкодування здійснених витрат та надано всі необхідні документи.

Проте, листом від 11 травня 2012 року № Т-94 відповідачем відмовлено у відшкодуванні витрат з посиланням на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 532 від 24 грудня 2009 року, згідно з яким поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни доручено здійснювати тільки СКП "Запорізька ритуальна служба".

Відповідно до пунктів 3, 7 Порядку фінансування витрат на безоплатне поховання померлих (загиблих) учасників бойових дій, затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 508р 16 травня 2005 року, відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації учасника бойових дій на підставі відповідних документів у розмірі, що не перевищує їх середню ціну за видами цих послуг по місту, розраховану на 1 січня поточного року.

Згідно пунктів 4, 8 Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, надання ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або, за договором, про надання ритуальних послуг суб'єктами господарювання інших форм власності. Замовник має право вибирати виконавця послуг серед суб'єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг.

Рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2010 року № 17-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", дії виконавчого комітету з цього питання було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частини першої статті 15, абзацу 7 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб'єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до спотворення конкуренції. Виконавчий комітет Запорізької міської ради було зобов'язано припинити порушення зазначене у пункті 1 цього рішення, шляхом скасування рішення від 24 грудня 2009 року № 532 "Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів війни СКП "Запорізька ритуальна служба".

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 27/143/10 від 11 серпня 2010 року, залишеним без змін в апеляційному порядку 20 вересня 2010 року та в касаційному порядку 30 листопада 2010 року, у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Запорізької міськради було відмовлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо відмови у відшкодуванні витрат на поховання померлого учасника бойових дій ОСОБА_2

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району відхилити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .