розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права на забудову земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Вишеньківської сільської ради від 9 червня 1995 року їй надано земельну ділянку № В-8 площею 0,15 га під будівництво індивідуального житлового будинку в селищі Петрівському Бориспільського району Київської області, якому передувало рішення відповідача від 14 грудня 1993 року про надання фірмі "Долина" земельної ділянки площею 15 га під проектування та забудову.

22 серпня 1995 року вона отримала через фірму "Долина" будівельний паспорт на забудову зазначеної земельної ділянки та з 1995 року використовувала дану земельну ділянку та здійснювала на ній будівництво індивідуального житлового будинку.

Однак рішенням від 27 лютого 2007 року № 461-13-У Вишеньківська сільська рада безпідставно вилучила в неї зазначену земельну ділянку згідно зі ст. 141 ЗК України, тобто з підстав невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням і несплати земельного податку.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_1. про забезпечення позову, заборонено відповідачу до закінчення розгляду справи по суті вчиняти будь-які дії щодо зміни цільового призначення, надання третій особі під забудову, надання дозволу на виготовлення проекту відведення та затвердження проекту відведення для будь-яких цілей використання, оформлення прав, встановлення межових знаків і винесення їх у натурі, проведення аукціону щодо спірної земельної ділянки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди в забудові земельної ділянки № В-8 площею 0,15 га, що розташована в с. Петровському Бориспільського району Київської області, шляхом виключення цієї земельної ділянки зі складу земель запасу Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та визнання за ОСОБА_1. права на забудову зазначеної земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року про забезпечення позову скасовано.

Не погодившись із зазначеним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1. подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно пп. г, д ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У порушення названих законів суди не встановили, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради від 9 червня 1995 року ОСОБА_1. надано згідно з планом забудови під будівництво індивідуального житлового будинку земельну ділянку № В-8 площею 0,15 га в селищі Петрівському Бориспільського району Київської області на підставі рішення Вишеньківської сільської ради від 14 грудня 1993 року про надання фірмі "Долина" земельної ділянки площею 15 га під проектування та забудову (а.с. 9).

22 серпня 1995 року позивачка отримала паспорт на забудову садиби в сільському населеному пункті України.

Рішенням від 27 лютого 2007 року № 461-13-У Вишеньківська сільська рада вилучила в ОСОБА_1. земельну ділянку у зв'язку із систематичною несплатою нею земельного податку та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням (а.с. 22-23, 49).

Згідно з актом про перевірку забудови земельної ділянки ОСОБА_1. від 23 лютого 2007 року перевіркою на місці встановлено, що вищезазначена земельна ділянка парканом не обнесена та іншим способом не позначена, на земельній ділянці відсутні будь-які споруди та будматеріали, земельна ділянка вільна від забудови (а.с. 48).

Згідно з п. "б" ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися лише для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Всупереч вимогам названого закону земельна ділянка вилучена у зв'язку із її використанням не за цільовим призначенням та систематичною несплатою земельного податку.

Судами не установлено, яку норму слід застосовувати до даних правовідносин; чи правильного сільська рада вилучила в позивачки земельну ділянку, із цих підстав, чи ставилося питання про скасування рішення сільської ради, яким вилучена земельна ділянка; чи дотриманий порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, як це передбачено ст. 141 ЗК України.

Названі порушення закону, допущені судом першої інстанції, не були усунуті судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.