Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Рівненська районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та поділ спадкового майна,

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2001 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво від 29 грудня 1998 року, видане Рівненською райдержнотконторою на ім'я ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будинку АДРЕСА_1; виділено йому у власність: кухню 1-1, жилу кімнату 1-4, жилу кімнату 1-5, хлів, 1/3 хліва 11 у будівлі хліва "Б-1", навіс "б", огорожі № 1, огорожу № 2 та ворота з хвірткою № 3 - усього на суму 9 156 грн. Зобов'язано ОСОБА_1 виконати такі роботи з переобладнання будинку на дві квартири: закласти дверні отвори № 1, № 2, № 3; влаштувати вхід з двору в приміщення 1-4; влаштувати вхід з приміщення 11 у 1-2, з 1-2 у 1-03. Виділено у власність ОСОБА_2: веранду 1, котельню 11, погріб "ПГ/а", жилу кімнату 1-2, жилу кімнату 1-3, хлів "В", 2/3 хліва 11 у будівлі хліва "Б-1" з погребом "Пг/Б", убиральню "Г", огорожі № 1 - усього на суму 8 302 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350 грн. витрат на правову допомогу, 388 грн. 42 коп. державного мита. У задоволенні додаткових позовних вимог у частині поділу грошей за продану корову відмовлено.

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в зазначеній справі.

Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2007 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Зобов'язазно ОСОБА_1 провести за власний рахунок такі роботи: з закладення дверних отворів № 1, № 2, № 3 та з влаштування входу з двору в приміщення 1-4. Зобов'язазно ОСОБА_2 провести за власний рахунок роботи з влаштування входу з приміщення ІІ у 1-2, з 1-2 у 1-3.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення 10 липня 2001 року не було визначено перелік робіт з переобладнання житлового будинку.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою. На додаткове рішення може бути подано скаргу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Установлено, що в березні 1999 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та поділ спадкового майна. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено та зобов'язано ОСОБА_1 виконати роботи з переобладнання будинку на дві квартири.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 29 грудня 1976 року N 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , додаткове рішення може бути постановлено лише у випадках, передбачених ЦПК України (1618-15) , і не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права і обов'язки осіб, які не брали участі в справі.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернув та не взяв до уваги, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках, передбачених ст. 220 ЦПК України, і не може змінювати суті основного рішення.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив додаткове рішення без змін.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.