розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Національної академії наук України (далі - УкрНДМІ НАН України) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У вересні 2007 року УкрНДМІ НАН України звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебував із інститутом у трудових відносинах і працював водієм, 29 грудня 2006 року при виконанні своїх трудових обов'язків на автомобілі ГАЗ-2705, що належить інституту, він порушив Правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101, в результаті чого автомобіль ГАЗ-2705 пошкоджено, відповідач повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі, оскільки шкода завдана його винними діями, що підтверджується вироком Торезького міського суду від 3 травня 2007 року.

Позивач просив стягнути з відповідача 66 145 грн. 04 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 25 січня 2008 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 39 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 420 грн. 20 коп. - судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь УкрНДМІ НАН України 1 626 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 46 грн. 26 коп. - судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УкрНДМІ НАН України просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 відповідальний перед позивачем у межах його середньомісячного заробітку в розмірі 1 626 грн. і не повинен нести повну матеріальну відповідальність за заподіяну з його вини позивачу шкоду, оскільки засуджений за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України за спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і не переслідувався у кримінальному порядку за шкоду, завдану пошкодженням автомобіля УкрНДМІ НАН України.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував із УкрНДМІ НАН України у трудових відносинах і працював водієм на автомобілі ГАЗ-2705, що належить інституту, 29 грудня 2006 року при виконанні своїх трудових обов'язків на зазначеному автомобілі відповідач порушив Правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101, в результаті якого автомобіль ГАЗ-2705 пошкоджено й вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 39 200 грн.

Також встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні 29 грудня 2006 року злочину, його притягнуто до кримінальної відповідальності й вироком Торезького міського суду від 3 травня 2007 року засуджено за частиною першою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався зокрема пунктом 3 статті 134 КЗпП України та виходив із того, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати заподіяну з його вини позивачу матеріальну шкоду в повному розмірі шкоди відповідно до вартості відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-2705.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не спростував установлені судом першої інстанції факти, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, й безпідставно обмежив матеріальну відповідальність ОСОБА_1 його середньомісячним заробітком, хоча шкоду відповідач заподіяв позивачу не під час виконання трудових обов'язків, а під час скоєння злочину.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Національної академії наук України задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 січня 2008 року.