Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі № 804/1423/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002222305, № 0002232305 від 27.12.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Грінко-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 3118/221/35112687 від 01.11.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2. ст.138, п.п.144.1. ст.144, п.145.1. ст.145, п.146.2., п.146.3. та п.146.4. ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 726 557 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 1 057 250 грн.; п.198.2., п.198.3, п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суми від'ємного значення по податку на додану вартість на 185 158 грн.

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0002222305 від 27.12.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 653 449 грн. та на 163 362,25 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення № 0002232305 від 27.12.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 185 158 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, посилаючись на наявність акту про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, яким встановлено відсутність реальності спірних операцій, та наявність недоліків наданих позивачем первинних документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, за встановлених обставин справи, дійшов протилежних висновків про реальність спірних операцій позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України (2755-17) .

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини свого рішення про відмову в задоволені позову висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Так Ю", оскільки такі висновки не були досліджені та перевірені судом на підставі наявних у справі належних та допустимих доказів. При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у останніх основних фондів та/або спеціальних дозволів.

З огляду на те, що недоліки в заказах-нарядах, які позивач надавав ТОВ "Так Ю" для виконання послуг ремонту та обслуговування вантажних автомобілів, слугували підставою для відмови в задоволенні позову судом першої інстанції, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявний у платника податку неналежним чином оформлений первинний документ не може бути підставою для віднесення сплачених сум до валових витрат та сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту лише за наявності встановлених фактів, що ставлять під сумнів реальність здійснених господарських операцій. При цьому, лише факт наявності недоліків в заказах-нарядах сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем докази, в тому числі первинні документи (договір з ТОВ "Так Ю" про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, наряди, дефектні акти, акти надання послуг із зазначенням автомобілів, які ремонтувалися та обслуговувалися, податкові накладні) на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Так Ю", в результаті чого суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ними підтверджено реальність спірних операцій.

Досліджуючи спірні операцій позивача з ТОВ "Матадор" за результатами укладення договорів про надання послуг вивезення і утилізації відходів, судом апеляційної інстанції встановлено, що поданими позивачем первинними документами (замовлення на вивіз відходів, акти надання послуг, податкові накладні) підтверджено реальність здійснення таких операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанцій, посилаючись виключно на лист від ТОВ "Матадор", в якому зазначено про те, що з січня 2012 року по вересень 2012 року останній не мав взаємовідносин з позивачем, дійшов передчасного висновку щодо відсутності реальності спірних операцій позивача з вказаним контрагентом, без врахування наявності первинних документів, складених на підставі укладених правочинів. Проте, судом апеляційної інстанції відповідні первинні документи були досліджені, на підставі чого зроблені обґрунтовані висновки щодо реальності спірних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення спірних операцій з його контрагентами.

Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції за результатами дослідження всіх доказів по справі у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що ними підтверджено правомірність формування спірних даних податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .