Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦУМ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, скасування рішення від 10 жовтня 2013 року № 7767/10/04-61-18-02 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, зобов'язання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання - 8 жовтня 2013 року, зобов'язання відобразити показники податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року з додатками в електронних базах податкової звітності, в тому числі в картці особового рахунку позивача.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Скасував рішення відповідача від 10 жовтня 2013 року № 7767/10/04-61-18-02 про невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Зобов'язав відповідача прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року з додатками з датою її фактичного отримання - 8 жовтня 2013 року. Зобов'язав відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача. Зобов'язав відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання рішення у цій справі. Присудив з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 68,82 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 червня 2015 року залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що згідно з пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм, не вважається податковою декларацією. Відповідно до пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною у разі заповнення її з порушенням норм пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Інших норм закону та доводів відповідачем в касаційній скарзі на вказано.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивач 8 жовтня 2013 року подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Відповідач у рішенні від 10 жовтня 2013 року № 7767/10/04-61-18-02 вказав, що декларація позивача згідно з нормою пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не вважається податковою декларацією і запропонував надати звітну декларацію з податку на додану вартість, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства.

Підставою для прийняття такого рішення відповідач вказав складання декларації з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року за № 1490/20228 (z1490-11) , а саме: додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість не підписаний посадовими особами та не скріплений початкою платника податків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів, серед яких: підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до абзацу 3 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Таким чином, додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (z1490-11) (у редакції наказу від 17 грудня 2012 року № 1342 (z0079-13) ), є невід'ємною частиною цієї декларації.

Виходячи з положень п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації у посадової особи зазначеного органу є обов'язок перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених лише пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з вимогами пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів декларації, в тому числі наявність підпису директора та печатки підприємства, перевірено уповноваженою посадовою особою контролюючого органу під час подання податкової декларації.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року з усіма додатками, суди попередніх інстанцій встановили, що декларація та всі додатки до неї підписані директором позивача та скріплені печаткою.

Натомість, відповідачем не надано судам попередніх інстанцій доказів на підтвердження того, що додаток 3 до податкової декларації не підписаний керівником позивача та не скріплений печаткою.

У касаційній скарзі відповідач також не наводить доводів та доказів, які б поставили під сумнів правильність встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо подання позивачем підписаних керівником та скріплених печаткою підприємства декларації та додатків до неї.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про протиправність відмов відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року податковою звітністю і прийняти її.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.