Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Кравцова О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року

у справі № 823/3667/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква Естейт"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

Черкаській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква Естейт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області № 599 від 28 жовтня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували рішення тим, що товариством здійснено поточний ремонт автозаправної станції, при цьому деякі роботи відносяться до капітального ремонту, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква Естейт" як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 38305498, зареєстроване 31.07.2012 року.

Відповідно до наказів від 10.10.2013 року № 602, 18.10.2013 року № 617 службова особа відповідача провела позапланову перевірку об'єкта "Реконструкція АЗС зі зміною фасадів, розташованого за адресою: м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64", що перебуває у власності позивача та використовується ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" одним із двох співзасновників позивача, що підтверджується даними статуту позивача.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2013 року.

Перевіркою було встановлено, що за вказаною адресою проведено позивачем будівельні роботи з реконструкції: збільшено розміри будівлі операторської літ "А-1" за рахунок добудови, в якій розміщено робочий кабінет та допоміжні (складські приміщення); збільшено розмір приміщення операторської (приміщення № 2) за рахунок допоміжних приміщень (приміщення №№ 1, 3, 4, 5, 6); внаслідок виконаних будівельних робіт змінено функціональне призначення приміщень будівлі операторської літ. "А-1"; змінено архітектурний вигляд об'єкту (зміна фасадів); замінено інженерні мережі та технологічне обладнання. Перевіркою виявлено проведення цих робіт у 2013 році без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, без забезпечення дотримання авторського та технічного нагляду, експлуатація об'єкта здійснюється без отримання відповідного сертифіката.

Згідно з даними акту перевірка проводилася в присутності уповноваженої від позивача особи за довіреністю від 10.10.2013 року - ОСОБА_4

На підставі висновків акта перевірки та відповідно до протоколу від 22.10.2013 року № 583 відповідач прийняв постанову № 599 від 28 жовтня 2013 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 1032300,00 грн. за експлуатацію вищезгаданого об'єкту, як належного до п'ятої категорії складності, без сертифіката, що видається на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з такого.

Частиною третьою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частиною другою статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункт 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності").

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

У статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" визначені, зокрема, наступні поняття: - об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; - потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Згідно статтею 9 вказаного Закону суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.

Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" (956-2002-п) .

Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (потенційно небезпечні об'єкти), а також на всіх суб'єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку. Нормативи порогової маси небезпечних речовин також встановлені Кабінетом Міністрів України (Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями та Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою № 956 від 11.07.2002 року (956-2002-п) ). Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас.

В пункті 15 Порядку зазначено, що у разі коли маса небезпечних речовин, визначена в установленому порядку, не перевищує нормативу, потенційно небезпечний об'єкт не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки.

Скаржник зазначив, що на об'єкті товариства, що підлягав перевірці, здійснено реконструкцію приміщень. На його думку, експлуатація цього нерухомого об'єкта без введення в експлуатацію є порушенням, у зв'язку з чим прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу. Скаржник вважає, що об"єкт позивача відноситься до п"ятої категорії складності. Крім того, скаржник не погоджується з висновками експертиз у даній справі, оскільки вони викликають сумніви в його правильності та суперечить вимогам законодавства щодо визначення категорії складності об"єктів будівництва.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з доводами скаржника з огляду на наступне.

Об'єкти підвищеної небезпеки визначаються на підставі класу наслідків (відповідальності) за результатом їх ідентифікації відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Відповідно до спірної постанови відповідач відніс об'єкт позивача, на якому здійснювалася перевірка, до п'ятої категорії складності.

Згідно висновку № 44/14/буд судової будівельної-технічної експертизи від 12 листопада 2014 року автозаправна станція, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64, є об'єктом підвищеної небезпеки, що відноситься до ІV категорії складності.

Роботи на згаданому об'єкті виконувалися відповідно до договору на виконання робіт на умовах підряду від 30.04.2013 року № 7, укладеного позивачем, як замовником, з приватною виробничо-комерційною фірмою "Жемчуг", як підрядником.

Відповідно до п. 1.1 договору замовлено роботи з виконання поточного ремонту на АЗС.

Сторони договору підписали акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за червень і вересень 2013 року з назвою про поточний ремонт.

Ремонт виробничих будівель і споруд відповідно до п. 3.1 розділу 3 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288, є комплексом технічних заходів, спрямованих на підтримання чи відновлення початкових експлуатаційних якостей як будівлі в цілому, так і її окремих конструкцій. До поточного ремонту виробничих будівель і споруд згідно з п. 3.6 цього Положення належать роботи із систематичного і своєчасного захисту частин будівлі (споруди) та інженерного обладнання від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень і поломок. Примірний перелік робіт з поточного ремонту наведено в додатку 4 до цього Положення.

Згідно п. 3.11 до капітального ремонту виробничих будівель і споруд належать такі роботи, в процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій і деталей будівель і споруд або їх заміна на більш прогресивні і економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості об'єктів, за винятком повної заміни або заміни основних конструкцій, строк служби яких є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти, всі види стін будівлі, всі види каркасів стін, труби підземних мереж, опори мостів та ін.). Примірний перелік робіт з капітального ремонту наведений у додатку 5.

За змістом актів здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, частина робіт, виконаних за договором підряду від 30.04.2013 року № 7 відноситься до капітального ремонту.

У листі Державного комітету України з будівництва та архітектури листі № 7/7-401 від 30.04.2003 року (v-401509-03) надано визначення терміну капітального ремонту будівлі, як комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточним ремонтом визначив комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Таким чином, товариством здійснено поточний ремонт автозаправної станції, розташованої за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64, при цьому деякі роботи відносяться до капітального ремонту.

В матеріалах справи містяться два висновки судово-будівельних експертиз: Київської незалежної судово - експертної установи від 14.07.2014 року № 0898 (а.с.59-78 т.3), ТОВ "Контакт - Сервіс" від 12.11.2014 року № 44/14/буд. (а.с.98-134 т.3).

Як вбачається з висновків вищевказаних експертиз, виконані роботи на об'єкті позивача в основному відносяться до поточного ремонту, за винятком певної частини робіт, що відносяться до капітального ремонту.

Наявними в матеріалах справи висновками експертиз підтверджується відсутність обов'язку у позивача отримувати відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, зважаючи на те, що дозвільна система для поточних ремонтів діючим законодавством не передбачена, оскільки у відповідності до Порядку будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13 квітня 2011 року № 466 (466-2011-п) , будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Крім того, направляючи зазначену справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення справи судам, з урахуванням описаних вище норм, необхідно встановити чи є автозаправна станція, за результатами перевірки якої складено спірну постанову, об'єктом підвищеної небезпеки, що відноситься до V категорії складності.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 44/14/буд. експертом встановлено, що об'єкт перевірки відноситься до класу наслідків СС2 (середні наслідки), що виключає можливість віднесення даного об'єкту до V категорії складності.

Таким чином, безпідставними є висновки відповідача щодо сумнівів у правильності висновку експертизи та висновків судів попередніх інстанцій по даному питанню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква Естейт".

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року у справі № 823/3667/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.