Р I Ш Е Н Н Я

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     17 січня 2007 року

     м. Київ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

     Верховного Суду України в складі:

     головуючого  Тітова Ю.Г.,

     суддів:   Лященко Н.П.,   Прокопчука Ю.В.,

     Пшонки М.П.,  Панталієнка П.В.,-

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,

                       в с т а н о в и л а:

     У квітні 2003 року ОСОБА_1.  звернувся  з  указаним  позовом,
мотивуючи тим, що на час укладення шлюбу в червні 1994 року він не
здатний був розуміти значення  своїх  дій,  оскільки  перебував  у
хворобливому  стані  та  проходив  курс  примусового  лікування  в
психіатричній лікарні. Посилаючись на зазначені обставини, а також
на те, що відповідачка не  мала  наміру  створити  сім'ю,  позивач
просив про задоволення позовних вимог.

     Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 1 березня
2004 року,  яке  залишено  без  зміни  ухвалою  апеляційного  суду
Донецької області від 24 травня 2004 року, позов задоволено.

     У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення  судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права,  просить
скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

     Касаційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  таких
підстав.

     Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд  першої
інстанції виходив із  того,  що  шлюб  було  укладено  з  фактично
недієздатною особою, яка страждала недоумством, а також  із  того,
що відповідачка наміру створити сім'ю не мала.

     З такими висновками суду погодитись не можна.

     Відповідно до ст. 17 КпШС України не  допускається  укладення
шлюбу: між особами, з яких хоча б одна визнана судом  недієздатною
внаслідок душевної хвороби або недоумства.

     Згідно зі  ст.  45  КпШС  України  шлюб  може  бути  визнаний
недійсним в разі порушення умов, встановлених  статтями  15  -  17
цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити
сім'ю (фіктивний шлюб).

     Судом установлено, що 18  червня  1994  року  сторони  уклали
шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів  громадянського
стану Ленінського району м. Донецька. Як на час вступу в шлюб, так
і на час звернення до суду та розгляду справи позивач  страждав  і
страждає  недоумством,  проте  у   визначеному   законом   порядку
недієздатним  він  не  визнавався.  Сторони  перебувають  у  шлюбі
тривалий час, проживають у квартирі,  яку  разом  приватизували  у
1996  році,  однією  сім'єю.  Відповідачка  постійно   відвідувала
ОСОБА_1, коли він знаходився в лікарні.

     За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не  можуть
вважатися законними  й  обгрунтованими,  у  зв'язку  із  чим  вони
підлягають скасуванню.

     Оскільки обставини справи встановлені повно й правильно,  але
судом неправильно застосовані норми матеріального  права,  колегія
суддів вважає за необхідне  відповідно  до  ст.  341  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
         постановити нове рішення  про  відмову  в  задоволенні
позовних вимог.

     Керуючись ст. 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                         в и р і ш и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 1  березня
2004 року та ухвалу апеляційного суду  Донецької  області  від  24
травня 2004 року скасувати.

     У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  визнання  шлюбу
недійсним відмовити.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий   Ю.Г. Тітов

     Судді:   Н.П. Лященко

     Ю.В. Прокопчук

     П.В. Панталієнко

     М.П. Пшонка