У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, Куцурубської сільської ради про визнання рішення
сільської ради та Державного акту на право приватної власності на
землю недійсними,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акту на право приватної
власності на землю, виданого відповідачу 5 серпня 1993 року,
посилаючись на те, що рішенням Куцурубської сільської ради від 7
вересня 2001 року йому передано у приватну власність земельну
ділянку площею 0,14 га для обслуговування будинку та господарських
будівель по АДРЕСА_1, у серпні 2004 року до нього звернувся
відповідач з проханням про перенесення межі їх земельних ділянок у
бік зменшення його, позивача, ділянки, при цьому ОСОБА_2 посилався
на Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку
площею 0,23 га, однак такий акт видано відповідачу незаконно,
шляхом фальсифікації документів.
Позивач просив визнати недійсним Державний акт на право
приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2. 5 серпня 1993 року.
Згодом позивач доповнив позов і просив також визнати
недійсним рішення Куцурубської сільської ради від 2 липня 1993
року про передачу ОСОБА_2. земельної ділянки у власність.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Судом до участі в справі як відповідача притягнуто
Куцурубську сільську раду.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду від 20 липня 2006
року та додатковим рішенням цього ж суду від 9 жовтня 2006 року в
задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21
грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване та
постановлене нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення
апеляційного суду та відмовити в задоволенні позову, посилаючись
на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Згідно частин 5, 6 ст. 17 ЗК України 1992 року, чинного на
час передачі у власність відповідача земельної ділянки, передача у
власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину,
провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних
депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема, для
будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка) у розмірах згідно зі статтею 67
цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність
на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її
розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної
інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 67 цього ж Кодексу розмір ділянок для
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських
будівель і споруд (присадибна ділянка) у сільських населених
пунктах повинен бути не більше 0,25 гектара.
Пунктом 5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну
власність громадянам України, затвердженого наказом Державного
комітету України по земельних ресурсах № 10 від 15 лютого 1993
року ( z0007-93 ) (z0007-93)
, чинного на час передачі у власність відповідача
земельної ділянки, (далі-Порядок) передбачено, що після
встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну
власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної
власності на землю, який видається і реєструється відповідною
Радою народних депутатів. Якщо при встановленні меж земельних
ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних
ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то
остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних
депутатів.
Судом встановлено, що у травні 1993 року ОСОБА_2 звернувся до
Куцурубської сільської ради із заявою про передачу йому у
власність земельної ділянки площею 0,19 га, що була виділена йому
для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2, 2 липня 1993 року
сільською радою прийняте рішення № 52 про передачу відповідачу у
власність земельної ділянки площею 0,23 га, 5 серпня 1993 року
ОСОБА_2. видано Державний акт на право приватної власності на
землю, в якому зазначено, що земельна ділянка передана у власність
на підставі рішення Куцурубської сільської ради № 48 від 2 липня
1993 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що
рішення сільської ради № 52 від 2 липня 1993 року прийняте у
відповідності з вимогами ст.ст. 17, 67 ЗК України 1992 року на
підставі заяви ОСОБА_2, розмір ділянки, переданої йому у
власність, був остаточно визначений сільською радою і не перевищує
встановленого ст. 67 ЗК України 1992 року граничного розміру, а
саме по собі зазначення в Державному акті номера рішення сільської
ради № 48 замість № 52 є опискою й не може бути підставою для
визнання акта недійсним.
Крім того суд констатував, що ОСОБА_1. рішенням сільської
ради від 7 вересня 2001 року передано у приватну власність ділянку
площею 0,14 га, натомість його вимоги фактично направлені на
передачу йому також частини земельної ділянки, яка вже є власністю
ОСОБА_2, однак такі обставини не є передбаченими законом
підставами для позбавлення ОСОБА_2 права власності на землю.
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено
норм цивільного процесуального закону, рішення ухвалено з
додержанням норм матеріального права.
Апеляційний суд помилково скасував зазначене рішення, у
порушення ст.ст. 303, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не навів
достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки суду
першої інстанції, не звернув уваги на положення п. 5 Порядку щодо
права сільської ради визначати остаточний розмір площі ділянок,
які передаються у власність громадянам, і безпідставно послався як
на підставу задоволення позову лише на той факт, що ОСОБА_2 до
1993 року не користувався земельною ділянкою площею 0,23 га, тому
ділянка такого розміру не могла бути передана йому у власність.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 грудня
2006 року скасувати і залишити в силі рішення Очаківського
міськрайонного суду від 20 липня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін