розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє через представника ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року,

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Державний екпортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором у розмірі 433 765,17 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 19 серпня 2013 року становить 3 467 085 грн., та пеню у розмірі 582 178,75 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року в частині відмови у стягненні 3 % річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" 3 % річних у розмірі 11 401,11 доларів США, що за курсом НБУ становить 91 129,12 грн. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Судом також встановлено, що представник заявника ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" та брала участь у суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції (т. 2, а.с. 62, 80).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться заява за підписом ОСОБА_3 від 17 червня 2014 року про розстрочення виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року (том 2 а. с. 141).

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що про існування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року заявник дізнався лише 31 серпня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "resjudicata" (остаточності судового рішення), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що після відкриття апеляційного провадження у справі було спростовано доводи заявника, що про існування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року він дізнався лише 31 серпня 2015 року.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Разом з тим, не можуть бути прийняті до уваги доповнення заявника до касаційної скарги, які подані до суду з пропуском встановленого ст. 325 ЦПК України строку, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 330 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.