розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, про виселення за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року,

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що сторони 24 липня 2008 року уклали кредитний договір. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 103 000,00 грн строком до 24 липня 2011 року, а ОСОБА_4 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Приватбанк" 24 липня 2008 року уклали договір іпотеки.

Згідно з п. 33.3 договору іпотеки ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує.

Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 109 Житлового кодекс України, позивача просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приват Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому відсутні підстави для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року залишити без змін.