розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 8 грудня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 26 квітня 2012 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилась дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя з відповідачем не склалося, фактичні шлюбні стосунки припинені з травня 2016 року та на даний час позивач з малолітньою дитиною проживає разом зі своїми батьками. Дитина постійно хворіє та потребує додаткових витрат на лікування. Відповідач допомоги на утримання дитини не надає.

Батько дитини, відповідач у справі, приховує своє місце роботи, хоча працює за контрактом у Литовській Республіці, у добровільному порядку допомоги на утримання дитини не надає, що і стало підставою для звернення до суду з позовом, в якому ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 1 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 19 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 8 грудня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 1 листопада 2016 року змінено, зменшено розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно до 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 19 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги таких висновків не спростовують.

Апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням положень ст. ст. 180 - 183 СК України, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, врахувавши обов'язок обох батьків утримувати неповнолітню дитину, взявши до уваги визнання сторонами отримання платником аліментів регулярного доходу, незважаючи на постійну зміну місця роботи, дійшов правильного висновку про зміну рішення суду першої інстанції, зменшення розміру стягуваних із відповідача аліментів на утримання дитини з 1/3 частини від усіх видів доходів на 1/4 частину від усіх видів доходів.

Зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд правильно вказав, що визначення аліментів, стягнутих із відповідача на утримання дитини, у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів є передчасним, а позивач не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом про відшкодування додаткових витрат на лікування дитини.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ