У Х В А Л А
                          Iменем  України
                 26 квітня 2007 року     м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
     Григор'євої Л.I.,
     суддів:
     Барсукової В.М.,  Балюка М.I.,
 
     розглянувши в судовому засіданні цивільну справу  за  позовом
ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  товариства  з  обмеженою   відповідальністю
"Солонянський  завод  "Агрополімердеталь",  відділення  виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних  випадків  на
виробництві та професійних  захворювань  України  в  Солонянському
районі (далі - Відділення) про відшкодування моральної  шкоди,  за
касаційною  скаргою  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  на  рішення  Солонянського
районного суду Дніпропетровської області від 22 червня  2006  року
та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня
2007 року,
 
                       в с т а н о в и л а:
     У червні 2004 року позивачі звернулися до суду з  позовом  до
відповідачів про відшкодування моральної шкоди. Посилалися на  те,
що IНФОРМАЦIЯ_1 при виконанні трудових обов'язків загинув  їх  син
ОСОБА_3, який знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Солонянський
завод "Агрополімердеталь"  та  смерть  якого  наступила  внаслідок
незабезпечення відповідальною особою відповідача -  ОСОБА_4,  який
працював IНФОРМАЦIЯ_2 ТОВ "Солонянський завод "Агрополімердеталь",
правил безпеки при виконанні робіт  з  підвищеною  небезпекою,  що
привело  до  нещасного  випадку  на  виробництві   з   смертельним
наслідком, та якого вироком Солонянського районного  суду  від  26
січня 2005 року було визнано винним та засуджено за ст. 272  ч.  2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Унаслідок смерті сина їм була спричинена моральна шкода,  яка
буде супроводжувати їх до кінця життя, оскільки повернути втрачене
життя  сина  неможливо.  Втрата  сина  спричинила  погіршення   їх
здоров'я,  ОСОБА_1  перебуває  на  лікуванні   в   кардіологічному
відділенні  лікарні,  ОСОБА_2  страждає  гіпертонічною   хворобою,
безсонням, зниженням працездатності.
     Посилаючись на те, що за шкоду, спричинену  працівниками  при
виконанні трудових обов'язків несе відповідальність  підприємство,
організація, установа, в якій працює особа, з вини якої спричинена
шкода, просили стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 2 000
000 грн. на їх користь.
     Рішенням  Солонянського  районного   суду   Дніпропетровської
області від 22 червня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2  задоволено
частково.
     Стягнуто з ТОВ  "Солонянський  завод  "Агрополімердеталь"  на
користь  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  в  рахунок  відшкодування  спричиненої
моральної шкоди по 30000 грн.  кожному.  В  решті  позовних  вимог
відмовлено.
     В задоволенні  позову  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  Відділення  про
відшкодування моральної шкоди відмовлено.
     Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської  області  від  24
січня   2007   року   рішення   Солонянського    районного    суду
Дніпропетровської області від 22 червня  2006  року  залишено  без
змін.
     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1,  ОСОБА_2   просять   частково
скасувати рішення Солонянського районного  суду  Дніпропетровської
області від 22  червня  2006  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Дніпропетровської  області  від  24  січня  2007  року  в  частині
невиплати їм моральної шкоди у розмірі по 970  000  грн.  кожному,
рішення у частині відшкодування їм моральної шкоди  у  розмірі  60
000 грн. залишити без змін.
     Згідно з  частиною  2  статті  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підставами касаційного оскарження судового рішення  є  неправильне
застосування  судом   норм   матеріального   чи   порушення   норм
процесуального права.
     Відповідно до вимог статті 335 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
     З наявних матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове
рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального
права та передбачені статтею 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          підстави
для його обов'язкового скасування відсутні.
     Керуючись статтями 331, 332,  337  Цивільного  процесуального
кодексу України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів  Судової  палати  у
цивільних справах Верховного Суду України,
 
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2  відхилити.
     Рішення  Солонянського   районного   суду   Дніпропетровської
області від 22  червня  2006  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Дніпропетровської області від 24  січня  2007  року  залишити  без
змін.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
                    Судді:    Л.I. Григор'єва
     В.М.Барсукова 
                            М.I. Балюк