Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомпозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектне конструкторсько-технологічне бюро "Едельвейс", виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи: орендне підприємство (далі - ОП) "Ужгородський коньячний завод", ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 6 квітня 2006 року,

ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Едельвейс" про визнання недійсним рішення зборів учасників. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що збори учасників ТОВ "Едельвейс" та прийняті на цих зборах рішення є незаконними, оскільки такі збори проведені всупереч встановленому законом порядку, позивач не був повідомлений про час і місце їх проведення, не був присутній на зборах і за прийняті на них рішення не голосував, а в протокол внесено відомості, що не відповідають дійсності. Крім того, позивач наголошував на незаконності рішення про задоволення його заяви про вихід зі складу учасників, оскільки до проведення зборів учасників він надіслав товариству заяву про відкликання попередньо поданої заяви про вихід зі складу учасників товариства, тому припинення його участі як учасника товариства відбулося всупереч його волі. Крім того, позивач указує на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень порушені його права як учасника товариства, зокрема переважне право на придбання частки в статутному фонді інших учасників при її відступленні третім особам. При цьому зазначає, що він не давав згоди на відступлення учасниками товариства частки третім особам.

У порядку ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними установчі документи, затверджені зборами учасників 16 вересня 2002 року, та скасувати їх державну реєстрацію, визнати недійсними рішення зборів учасників від 12 листопада 2002 року, установчі документи, затверджені зборами учасників, що відбулися 12 листопада 2002 року, та скасувати їх державну реєстрацію. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь 1 700 грн. моральної шкоди,

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2005 року позов ОСОБА_1. до ТОВ "Проектне конструкторсько-технологічне бюро "Едельвейс", виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства задоволено частково. Визнано недійсними рішення, прийняті на загальних зборах учасників ТОВ "Едельвейс" 16 вересня 2002 року, про задоволення заяви ОСОБА_1. щодо виходу з товариства, про прийняття до складу учасників ТОВ "Едельвейс" ОП "Ужгородський коньячний завод" з часткою 60 % статутного фонду та про затвердження змін і доповнень до установчого договору та нової редакції статуту ТОВ "Едельвейс".

Визнано недійсним статут ТОВ "Едельвейс", затверджений у новій редакції на зборах учасників товариства 16 вересня 2002 року, зміни та доповнення до установчого договору, затверджені на цих зборах і зареєстровані виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 19 вересня 2002 року, та скасовано державну реєстрацію вказаних установчих документів.

Визнано недійсними рішення, прийняті на загальних зборах засновників ТОВ "Едельвейс", що відбулися 12 листопада 2002 року про прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_2. з часткою 60 % статутного фонду.

Визнано недійсними зміни і доповнення до статуту та установчого договору ТОВ "Едельвейс", затверджені рішенням загальних зборів учасників від 12 листопада 2002 року й зареєстровані розпорядженням Ужгородського міського голови від 28 листопада 2002 року, та скасовано державну реєстрацію вказаних змін і доповнень до установчих документів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 6 квітня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та постановлене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлене в справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Постановляючи рішення суд, апеляційної інстанції виходив із того, що зі змісту позовної заяви, поданої до суду в березні 2005 року, в основу обґрунтування позовних вимог було покладено твердження про те, що позивача 16 вересня 2002 року з порушенням вимог закону було виключено з товариства, незважаючи на те, що з матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2002 року позивач добровільно подав заяву про вихід із товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключено з товариства на основі рішення загальних зборів, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів, у разі, якщо він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки чи перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. При цьому учасник, про виключення якого з товариства розглядається питання, або його представник у голосуванні участі не беруть.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства має право вийти в установленому законом порядку з товариства. Згідно зі ст. 59 Закону розгляд питання про задоволення заяви про вихід з товариства не належить до компетенції загальних зборів товариства. Не віднесено розгляд цього питання до компетенції загальних зборів ТОВ "Едельвейс" і статутом цього товариства.

Таким чином, процедура розгляду товариством заяви його учасника про вихід з товариства законом та статутом товариства не визначена, а тому застосування судом першої інстанції таких правових наслідків як недійсність рішення зборів товариства про задоволення заяви про вихід з товариства з мотивів, що позивач не був повідомлений про розгляд його заяви і не брав участі у зборах, є безпідставним.

Судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, допущено помилку також і в оцінці наданих позивачем доказів щодо надіслання товариству заяви від 16 липня 2002 року про відкликання попередньої заяви від 18 січня 2002 року про вихід із товариства, у зв'язку з тим, що ксерокопії квитанцій про відправлення рекомендованим листом та опису відправлення (а.с. 46) є неякісними. З опису вкладення поштового відправлення вбачається, що на адресу товариства на ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. іншим учасником цього товариства - Закарпатським коледжем управління та бізнесу (ЗКУБ) "Ерудит" (ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.), а не позивачем ОСОБА_1. було відправлено шість заяв. З опису вкладення не можна зрозуміти якого змісту заяви були відправлені ОСОБА_4. товариству, а тому висновок суду про те, що вказаним описом підтверджується факт надіслання ОСОБА_1 товариству нотаріально посвідченої заяви від 16 липня 2002 року, не можна визнати обґрунтованим.

За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку, що підстави для визнання недійсним рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства 16 вересня 2002 року, про задоволення заяви ОСОБА_1. та інших осіб про вихід із товариства, а також визнання у зв'язку з цим недійсними установчих документів, затверджених у новій редакц ії на цих зборах, та скасування їх державної реєстрації відсутні.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи загальні збори учасників ТОВ "Едельвейс" 16 вересня 2002 року вирішили питання про задоволення заяв ряду учасників товариства, у тому числі і позивача, про вихід зі складу учасників товариства. Крім того, було прийнято до складу учасників ТОВ "Едельвейс" ОП "Ужгородський коньячний завод" з часткою долею 60%. Прийняття ОП "Ужгородський коньячний завод" до складу учасників товариства визначено як виконання відповідачем умов договору про надання фінансової допомоги від 20 лютого 2002 року. Також було затверджено відповідні зміни та доповнення до установчого договору, нову редакцію статуту товариства.

Порядок проведення загальних зборів учасників товариства регулюється ч.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства". Указаною нормою передбачено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів, з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Як установлено судом першої інстанції, збори учасників ТОВ "Едельвейс" відбулися з порушенням установленого законодавством порядку їх проведення.

Зокрема, як вбачається з доводів позивача, він не був належним чином повідомлений про проведення зборів учасників 16 вересня 2002 року. Зміст протоколу зборів учасників від 16 вересня 2002 року не відповідає дійсним обставинам, оскільки насправді позивач не був присутній на зборах учасників 16 вересня 2002 року і не голосував за прийняті на зборах рішення.

Допитана в якості свідка ІНФОРМАЦІЯ_1 ЗКУБ "Ерудит" ОСОБА_4. (а.с 117) зазначила, що в дійсності збори учасників 16 вересня 2002 року не проводились, позивач, як і всі інші учасники, не був присутній на вказаних зборах і не голосував за прийняті на цих зборах рішення. З показів свідка вбачається, що протокол зборів учасників від 16 вересня 2002 року ОСОБА_4. підписала на прохання ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ "Едельвейс" ОСОБА_3., який її запевнив, що з іншими учасниками нібито погоджено його зміст, крім того, підписання протоколу було поставлено як умова продовження із ЗУКБ "Ерудит" договору оренди приміщень ТОВ "Едельвейс", тому вона вимушена була підписати протокол від 16 вересня 2002 року.

У матеріалах справи є нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. - колишніх учасників ТОВ "Едельвейс", в яких зазначено, що вказані особи не були присутні на зборах учасників товариства 16 вересня 2002 року, участі в них не приймали, за прийняті на зборах учасників рішення не голосували. Крім того, вони не були повідомлені про час і місце проведення вказаних зборів учасників.

За таких обставин зміст протоколу № 3 зборів учасників ТОВ "Едельвейс" від 16 вересня 2002 року не відповідає дійсності, оскільки позивач та решта інших учасників на цих зборах не були присутні, самі збори проведені без попереднього повідомлення учасників про їх проведення та про їх порядок денний.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що 2 серпня 2002 року позивачем на адресу голови зборів ТОВ "Едельвейс" було надіслано заяву від 16 липня 2002 року, в якій він відкликає заяву про вихід зі складу учасників та просить вважати її недійсною з моменту її подання. Таким чином, на момент проведення зборів учасників 16 вересня 2002 року позивач не мав наміру виходити зі складу учасників товариства, а, прийнявши рішення про задоволення його заяви про вихід зі складу учасників, яка завчасно була відкликана, збори учасників товариства припинили участь позивача як учасника товариства всупереч його волі.

Зі змісту ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник має право вийти із складу учасників, однак суд приходить до висновку, що такий вихід повинен мати добровільний характер і повинен відповідати волі учасника.

Крім того, позивачем надано поштову квитанцію, опис вкладень у цінний лист, а також поштову картку з повідомленням про вручення (а.с 46), які доводять, що відповідні його заяви були надіслані на юридичну адресу ТОВ "Едельвейс".

Як випливає із змісту протоколу зборів учасників ТОВ "Едельвейс" від 16 вересня 2002 року, до складу учасників ТОВ "Едельвейс" прийнято ОП "Ужгородський коньячний завод" з часткою 60%.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

У даному випадку, задовольнивши заяви учасників - фізичних осіб про вихід зі складу учасників товариства, відповідачем - ТОВ "Едельвейс" - у порушення вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" не здійснено оплату вартості майна при виході їх зі складу учасників, а фактично їхні частки в розмірі 60% були відступлені ОП "Ужгородський коньячний завод". Про відступлення часток свідчить і та обставина, що ОП "Ужгородський коньячний завод" не вносив до статутного фонду товариства свою частку в сумі 7 200 грн.

Норма ч.1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" передбачає можливість відступлення частки третій особі виключно за наявності згоди інших учасників. У даному випадку позивач, будучи на момент проведення зборів учасників 16 вересня 2002 року повноправним учасником товариства і не маючи наміру виходити зі складу учасників товариства, згоду на відступлення часток третій особі не давав, не відмовлявся від встановленого законом переважного права на придбання часток інших учасників.

Таким чином, рішення про прийняття ОП "Ужгородський коньячний завод" до складу учасників товариства, прийняте на зборах учасників 16 вересня 2002 року, що проведені з грубим порушенням порядку, встановленого ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", крім того, порушує права позивача, встановлені ч. 1 ст. 53 указаного Закону.

Разом з тим у протоколі зборів учасників товариства від 16 вересня 2002 зафіксовано, що ОП "Ужгородський коньячний завод" надається частка в статутному фонді товариства в розмірі 60 відсотків у рахунок виконання зобов'язання товариства перед заводом за договором про надання фінансової допомоги, що не відповідає змісту затверджених установчих документів.

Тим самим усупереч вимогам закону ОП "Ужгородський коньячний завод" фактично було звільнено від виконання обов'язків щодо внесення вкладів у визначений законодавством формі (майно або майнові права).

Крім того, за рахунок внесків учасників, У порушення їх законних інтересів, товариство погасило свої господарські зобов'язання, незважаючи на те, що згідно з ч. 2 ст. 32 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР (1540-06) засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника.

Договір про надання фінансової допомоги від 20 лютого 2002 року, на який є посилання в протоколі зборів учасників від 16 вересня 2002 року, передбачав строк виконання зобов'язань за цим договором щодо повернення фінансової допомоги - протягом п'яти років, це свідчить про те, що на момент розгляду справи товариство не порушило зобов'язання перед ОП "Ужгородський коньячний завод". Пункт 5.3 договору передбачає, що в разі неповернення товариством фінансової допомоги відповідно до умов договору товариство передає у власність підприємства 60 % належного йому на праві власності майна.

Таким чином, відповідне рішення зборів учасників від 16 вересня 2002 року є незаконним, оскільки, по-перше, на момент його прийняття не настав строк повернення позики, а тільки у разі її неповернення у встановлений договором п'ятирічний строк виникає зобов'язання щодо передачі майна товариства; по-друге, умови договору передбачали передачу ОП "Ужгородський коньячний завод" майна, що належить на праві власності товариству, однак частка в статутному фонді за своєю правовою природою є корпоративним правом, право власності на неї належить учасникам, а не товариству, товариство не вправі розпоряджатися корпоративними правами учасників за винятком часток, викуплених самим товариством у порядку ч. 4 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

На підставі наведеного та відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 6 квітня 2006 року скасувати, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.