У Х В А Л А
Iменем УКраїни
11 квітня 2007 року
м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, міського бюро
технічної інвентаризації, комунального підприємства
"Приватизаційне бюро", відкритого акціонерного товариства
закритого типу Iнвестиційний фонд "Кримська приватизація" про
визнання права на житлову площу та визнання приватизації квартири
дійсною, а також за його позовом до ОСОБА_2 та виконавчого
комітету Сімферопольської міської ради про визнання ордера
недійсним,
в с т а н о в и в
У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом,
мотивуючи тим, що протягом більш як двох років він мешкав разом із
матір'ю, ОСОБА_3 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Вони разом
вели спільне господарство, він здійснював ремонт квартири та
доглядав за матір'ю. У 1997 році його мати мала намір на
приватизацію спірної квартири, сплатила частину коштів, але, не
здійснивши приватизацію, IНФОРМАЦIЯ_1 року померла.
Після смерті матері 4 квітня 2001 року ордер на зазначену
квартиру був незаконно виданий ОСОБА_2.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач на підставі
ст.ст. 58, 59, 64 ЖК України та ст. 8 Закону України "Про
приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
просив про
задоволення позовних вимог.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Київського районного суду м. Сімферополя
від 3 лютого 2003 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2
вересня 2003 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за
позивачем право користування спірним жилим приміщенням,
приватизацію спірної квартири дійсною та право власності на цю
квартиру за ОСОБА_3. Позовні вимоги щодо визнання ордера на спірну
квартиру недійсним залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування
рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої
інстанції у зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які
проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма
правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму
жилого приміщення.
Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня
1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування
судами Житлового кодексу України"( v0002700-85 ) (v0002700-85)
(зі змінами,
внесеними постановами від 10 березня 1989 року № 2 , від 25 грудня
1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15) роз'яснив, що
вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які
вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий
встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова
згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному
жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх
проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство,
тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими
особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний
порядок користування жилим приміщенням.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у спірній
квартирі ніколи не проживав, спільного господарства зі своєю
матір'ю, ОСОБА_3, не вів і постійно мешкав у будинку АДРЕСА_1.
Відтак висновок суду про те, що ОСОБА_1 права користування
спірним жилим приміщенням не набув узгоджується зі ст. 64 ЖК
України, відповідним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України
та є обгрунтованим.
Крім того, зазначені позовні вимоги фактично спростовуються
заявленими позивачем у цій же справі вимогами про визнання права
власності на спірну квартиру в порядку спадкування.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про залишення цих позовних вимог без
задоволення.
Правильним є і рішення суду першої інстанції щодо відмови в
задоволенні вимог про визнання права власності на спірне жиле
приміщення в порядку спадкування, оскільки, оформивши в жовтні
1995 року заяву про приватизацію квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3,
комунальному підприємству "Приватизаційне бюро" її не здала, а
зберігала за місцем проживання (а.с. 228), відтак права власності
на спірну квартиру не набула.
Тому рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та
вимогам закону й було скасоване судом апеляційної інстанції
помилково.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2
вересня 2003 року скасувати та залишити в силі рішення Київського
районного суду м. Сімферополя від 3 лютого 2003 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В.Патрюк
Судді: А.В.Костенко
Ю.В.Прокопчук
М.П.Пшонка
Ю.Г.Тітов