У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофудс",
Ужгородська міська рада про усунення перешкод у користуванні
нежилими приміщеннями,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в
суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про
усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями.
Зазначали, що є власниками квартир № 1, 2, 3 у АДРЕСА_1, а
також співвласниками підвальних приміщень, які розташовані у
зазначеному будинку.
Посилаючись на те, що відповідачі незаконно користуються
належними їм на праві спільної сумісної власності підвальними
приміщеннями загальною площею 41,0 кв.м. та 19,8 кв.м., просили
зобов'язати останніх усунути перешкоди у користуванні підвальними
приміщеннями, звільнити приміщення, стягнути з відповідачів на їх
користь 5 500 грн. витрат по наданню юридичної допомоги, 9 грн.
державного мита.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської
області від 3 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 задоволені частково: зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні нежилим підвальним
приміщенням площею 19,8 кв.м. у АДРЕСА_1, шляхом його звільнення,
стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 9 грн. державного мита, 2 750 грн. витрат по наданню
юридичної допомоги, в задоволенні позовних вимог заявлених до
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні підвальним
приміщенням площею 41,0 кв.м. - відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14
вересня 2006 року рішення Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області від 3 липня 2006 року в частині відмови в
задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_4 та ОСОБА_5
скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано
ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в
користуванні нежилим підвальним приміщенням площею 41,0 кв.м. у
АДРЕСА_1, шляхом його звільнення, в решті рішення суду першої
інстанції залишено без зміни.
Додатковим рішенням апеляційного суду Закарпатської області
від 28 вересня 2006 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на
користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 2 750 грн. витрат по наданню
юридичної допомоги.
У касаційних скаргах перший заступник прокурора Закарпатської
області в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять
скасувати рішення апеляційного суду та додаткове рішення цього ж
суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись
на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в
задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про
усунення перешкод у користуванні нежилими підвальними приміщеннями
площею 41,0 кв.м. у АДРЕСА_1 та ухвалюючи нове рішення про
зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити зазначене підвальне
приміщення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
відповідачі користуються зазначеними нежилими приміщеннями без
законних підстав.
Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає
матеріалам справи та положенням вимог матеріального закону.
Так судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками квартир № 1, 2, 3 у
АДРЕСА_1.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками АДРЕСА_1
Право власності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 посвідчене
свідоцтвом про право власності на житло, видане 30 березня 1994
року міським Фондом комунального майна та зареєстроване
Ужгородським бюро технічної інвентаризації 18 травня 1994 року за
№ НОМЕР_1.
У 1953 році зазначена квартира була надана батькам ОСОБА_4
трестом "Закарпатліс".
Крім того, в користування також було надане підвальне
приміщення площею 41,0 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від
25 грудня 2002 року за № НОМЕР_2 ОСОБА_5 надано дозвіл на
проведення реконструкції підвального приміщення під магазин
непродовольчих товарів.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від
11 листопада 2003 року № НОМЕР_3 вищезазначене рішення цього ж
органу визнано таким, що втратило чинність.
Рішенням Ужгородського міського суду від 9 лютого 2004 року,
залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Закарпатської
області від 19 травня 2004 року, рішення виконавчого комітету
Ужгородської міської ради від 11 листопада 2003 року № НОМЕР_3
визнано недійсним, зобов'язано виконавчий комітет Ужгородської
міської ради усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_5 та ОСОБА_4
права володіння та користування підвальним приміщенням площею 41,0
кв.м., розташованого в будинку по АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
обставини,
встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або
адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються
при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або
особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що вищезазначеними судовими рішеннями, які
набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4
користуються підвальним приміщенням площею 41,0 кв.м. розташованим
в будинку за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах, суд першої
інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність
правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання
ОСОБА_5, ОСОБА_4 звільнити спірне підвальне приміщення.
Висновки суду першої інстанції достатньо обгрунтовані,
відповідають встановленим обставинам справи та вимогам
матеріального закону.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми
матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до
неправильного вирішення спору та помилкового скасування рішення
суду першої інстанції.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з
підстав передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України,
у х в а л и л а:
Касаційні скарги першого заступника прокурора Закарпатської
області в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_5
задовольнити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14
вересня 2006 року в частині зобов'язання ОСОБА_5та ОСОБА_4усунути
перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3в користуванні нежилим
підвальним приміщенням площею 41,0 кв.м. у АДРЕСА_1 шляхом його
звільнення та додаткове рішення цього ж суду від 28 вересня 2006
року скасувати, а рішення Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області від 3 липня 2006 року залишити в силі.
У решті судові рішення залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк