У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Самбірської міської
ради, Представництва Фонду державного майна України в м. Самборі,
приватної фірми (далі - ПФ) "ПіК", ЖЕК №2,ОСОБА_7, ОСОБА_8 про
визнання недійними договорів купівлі-продажу та оренди магазину,
свідоцтв про право власності та за зустрічним позовом ОСОБА_7,
ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У червні 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6. звернулися до суду із зазначеним позовом,
посилаючись на те, що вони працювали продавцями у магазині
IНФОРМАЦIЯ_1, 9 грудня 1993 року ПФ "ПіК" узяло в оренду
приміщення магазину строком на 1 рік, вони були прийняті на роботу
до ПФ "ПіК" по переводу, а 27 жовтня 1995 року між представництвом
Фонду державного майна України в м. Самборі та ПФ "ПіК" було
укладеного договір купівлі-продажу приміщення магазину, проте
укладенням таких договорів порушено їх право на приватизацію цього
приміщення, як трудового колективу магазину, і про порушення
такого права вони дізнались близько двох років тому.
Позивачі просили поновити строк на звернення до суду, визнати
незаконними дії по укладенню договорів оренди у грудні 1993 року
та березні 1994 року, договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1995
року, визнати недійсними усі акти, видані в результаті
приватизації.
Під час розгляду справи позивачі уточнили та доповнили
позовні вимоги, зазначивши, що приватизація магазину IНФОРМАЦIЯ_1
проведена незаконно, оскільки після закінчення строку дії договору
його оренди від 9 грудня 1993 року приміщення магазину не було
повернуто трудовому колективу, зміст наступного договору оренди
від 28 березня 1994 року суперечить змісту попереднього договору,
до того ж укладенням договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1995
року порушене право трудового колективу на приватизацію магазину,
оскільки всупереч передбаченого законом порядку до товариства
покупців їх не було включено, а безпідставно визнано покупцями
засновників ПФ "ПіК" - ОСОБА_8 та ОСОБА_7.
Позивачі просили на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963
року визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину
IНФОРМАЦIЯ_1, укладений 27 жовтня 1995 року між Представництвом
Фонду державного майна України в м. Самборі та товариством
покупців ПФ "ПіК", анулювати свідоцтва про право власності на
приміщення магазину, які видавались після укладення договору
купівлі-продажу, зобов'язати Фонд державного майна України
провести приватизацію приміщення шляхом його викупу ними,
позивачами.
ОСОБА_7., ОСОБА_8 звернулися із зустрічним позовом про
відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що така шкода їм
заподіяна безпідставним зверненням до них із позовом, і просили
стягнути 10000 грн.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду від 30 грудня 2005
року в задоволенні позовів відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 травня
2006 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в
задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 скасоване і постановлене у цій частині нове рішення про
задоволення такого позову; в решті рішення суду першої інстанції
залишене без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати
рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та
задовольняючи позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ін., апеляційний суд
виходив із того, що строк оренди ПФ "Пік" приміщення магазину
IНФОРМАЦIЯ_1, як державного підприємства, сплинув у грудні 1994
року і не був продовжений, магазин IНФОРМАЦIЯ_1 як підприємство не
був ліквідований, тому трудовому колективу магазину належало
пріоритетне право на приватизацію магазину, однак такий колектив
не був залучений до участі в приватизації у встановленому законом
порядку; щодо строку позовної давності апеляційний суд зазначив,
що сторони заяв про застосування позовної давності не зробили,
тому суд приймає до уваги положення ч.3 ст.267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень цього
Кодексу.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна, виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
заява про
захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до
розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність
застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до
винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування
якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень цього
Кодексу правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності цим Кодексом.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
набрав чинності з 1 січня
2004 року, приватизація магазину IНФОРМАЦIЯ_1 мала місце у 1995
році.
У порушення вимог ст.ст. 214, 303, 309, 313, 315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
суд не з"ясував та в рішенні не зазначив початок
перебігу строку позовної давності, чи сплинув цей строку станом на
1 січня 2004 року, поза увагою суду залишилось й те, що ОСОБА_7,
ОСОБА_8 заявляли про сплив позовної давності, зокрема у своїй
зустрічній позовній заяві та виступу в апеляційному суді.
Крім того згідно ст. 11 Закону України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
від 6 березня 1992 року (в редакції, чинній на час укладення
договору) викуп об'єктів малої приватизації працівниками цих
об'єктів провадиться за умови: включення до переліків об'єктів, що
підлягають приватизації шляхом викупу, створення ними товариства
покупців, яке б об'єднувало не менш як 50 відсотків працюючих;
подачі заяви про приватизацію не пізніш як за 15 днів з дня
опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом
викупу.
Дійшовши до висновку про наявність у позивачів, як
працівників об'єкту приватизації, пріоритетного права на викуп
такого об'єкта, апеляційний суд не з'ясував та не зазначив у
рішенні доказів, які свідчать про вчинення ними дій, направлених
на такий викуп, а також про дотримання умов, визначених ст. 11
Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств
(малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині
задоволення позову ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 підлягає скасуванню із передачею справи в цій частині на
новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав,
передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного
позову ОСОБА_7., ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди
постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального
права і підстав для їх скасування в цій частині колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргуОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 травня
2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Самбірської міської ради,
Представництва Фонду державного майна України в м. Самборі, ПФ
"ПіК", ЖЕК №2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійними договорів
купівлі-продажу та оренди магазину, свідоцтв про право власності
скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
В.М.Шабунін