Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Євграфової Є.П.,

Кузнєцова В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів та стягнення шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Національний банк України (далі - НБУ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів та стягнення шкоди.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 16 вересня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") був укладений договір банківського вкладу "Англійський "Постійний" Здорова добавка" № 647232/2013, відповідно до умов якого він розмістив у банку грошові кошти в сумі 5 000 000 грн строком до 16 жовтня 2014 року із виплатою процентів на суму вкладу у розмірі 24 % річних.

Постановою Правління НБУ від 20 листопада 2014 року за № 733 ПАТ "ВіЕйБі Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а в подальшому було введено тимчасову адміністрацію, розпочато процедуру ліквідації банку.

Суму вкладу та нараховані проценти банк йому не повернув, але за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб йому була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000 грн.

Вважаючи, що відповідач ОСОБА_3, як власник істотної участі в банку, не вжив своєчасних та дієвих заходів для запобігання неплатоспроможності банку та для відновлення його фінансового становища, тому має нести перед ним відповідальність за неповернення банком вкладу та нарахованих відсотків у вигляді збитків у сумі 4 868 342 грн 22 коп., які залишились не повернутими.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування майнової шкоди 4 868 342 грн 22 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 -порушує питання про скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 16 вересня 2013 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу "Англійський "Постійний" Здорова добавка" № 647232/2013, відповідно до умов якого останній розмістив у банку грошові кошти в сумі 5 000 000 грн строком до 16 жовтня 2014 року із виплатою процентів на суму вкладу у розмірі 24 % річних.

Згідно із квитанцією від 16 вересня 2013 року № 648693 вкладником внесено кошти на вкладний рахунок.

На підставі постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення № 123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000 грн., а залишок коштів у сумі 4 868 342 грн 22 коп. були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.

Отже, позивач є особою, яка є кредитором банку у заявленому розмірі позовних вимог, оскільки станом на час розгляду справи депозит позивачу не повернуто.

Відповідно до наданих Національним банком України документів одним із найбільших учасників ПАТ "ВіЕйБі Банк" є компанія "Квікком Лімітед", одноосібним власником якої є ОСОБА_3, відповідач у справі.

У публічному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного банку України розміщено інформацію про власників істотної участі ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з даними якого, відсоток компанії у статутному капіталі банку складає 82,9402%, а кінцевим бенефіціаром є відповідач.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" підставою визнання банку неплатоспроможним стало здійснення банком ризикової діяльності, що призвела до втрати ліквідності банку, виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" віднесено до категорії проблемних та його було зобов'язано привести свою діяльність у відповідності до вимог банківського законодавства та нормативно правових актів Національного банку України, проте банк не дотримався вимог ст. 32 Закону України "Про банки та банківську діяльність" у результаті чого станом на 14 листопада 2014 року регуляторний капітал банку менше ніж статутний.

Згідно зі змістом пояснювальної записки директора Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України ШульгиА.А. від 17 листопада 2014 року, якою виносилося на розгляд Правління Національного банку України питання, щодо віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку, також вказано на бездіяльність власника істотної участі банку щодо невжиття своєчасних заходів для настання неплатоспроможності банку.

Згідно з офіційних прес - релізів опублікованих в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного банку України від 21 листопада 2014 року "...З квітня цього року Національний банк України за результатами банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" неодноразово вказував керівництву банку та його власникам на наявність потенційних ризиків у діяльності ПАТ "ВіЕйБі Банк". З метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів зазначеного банку Національний банк України в жовтні 2014 року прийняв рішення про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії проблемних. Національним банком було встановлено строк для вжиття ПАТ "ВіЕйБі Банк" заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства. У межах встановлених процедур Національний банк України працював з керівництвом та власниками ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо пошуку шляхів поліпшення фінансового стану. Так ПАТ "ВіЕйБі Банк" надав План фінансового оздоровлення, який передбачав фінансову підтримку з боку акціонерів банку у визначені строки. Проте. пропозиції власників щодо збільшення капіталу банку виявилися недостатніми для підтримання його платоспроможності. Також, слід відзначити, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" не відповідає критеріям, які є підставою для участі держави вдокапіталізації банку, що затверджені рішенням Експертної - аналітичної ради з питань участі держави у статутному капіталі банків від 03 липня 2014 року. Крім того, світові стандарти рекапіталізації банків, які Національний банк України впроваджує в рамках програми Міжнародного валютного фонду, не передбачають участі держави у рекапіталізації у разі надання банком значного обсягу кредитів економічно-пов'язаним особам. Таким чином, акціонери ПАТ "ВіЕйБі Банк" не надавали реальної фінансової підтримки банку, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності, порушення ним економічних нормативів та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами. Зокрема відповідно до "Звіту про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" станом на 14 листопада 2014 року відбулося зменшення розміру регулятивного капіталу банку - "-" 1 511 млн грн (нормативне значення - не менше 120 млн грн)....".

Згідно з прес - релізу від 20 березня 2015 року "...З метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів зазначеного банку Національний банк України в жовтні 2014 року прийняв рішення про віднесення ПАТ "ВіЕйБіБанк" до категорії проблемних. Національний банк України встановив строк для вжиття ПАТ "ВіЕйБі Банк" заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

У межах установлених процедур Національний банк України працював з керівництвом та власниками ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо пошуку шляхів поліпшення фінансового стану. Так ПАТ "ВіЕйБі Банк" надав План фінансового оздоровлення, який передбачав фінансову підтримку збоку акціонерів банку у визначені строки. Проте, пропозиції власників щодо збільшення капіталу банк} виявилися недостатніми для підтримання його платоспроможності.

Таким чином, акціонери ПАТ "ВіЕйБі Банк" не надавали реальної фінансової підтримки банку, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності, порушення ним економічних нормативів та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, зокрема, станом на 14 листопада 2014 року відбулося зменшення розміру регулятивного капіталу банку до від'ємного значення 1 511 млн грн (нормативне значення - не менше 120 млн грн)."

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Тобто, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків

Передбачене ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний суд дослідивши матеріали справи, виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, передбачених ст. ст. 58, 59 ЦПК України, того, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до ліквідації банку, заподіяли йому шкоду, розмір зазначеної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань власником істотної участі та заподіяною шкодою, та обґрунтовано вважав, правові підстави для задоволення позову про стягнення грошових коштів в рахунок погашення шкоди відсутні.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку судом наданих доказів - безпідставні, оскільки обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження у суді і висновки з цього приводу, зроблені апеляційним судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Отже доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для йогозміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.