розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,

в с т а н о в и л а:

У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 21 липня 2001 року, мотивуючи тим, що у відповідача фактично не було згоди на укладення шлюбу та наміру створювати з нею сім'ю, а він мав на меті отримати право на житло в наданій їй квартирі.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2004 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 червня 2006 року рішення суду скасовано, справу направлено на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке помилково було скасоване судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 (1501-06) року) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення суду є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішить справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судом установлено, що 21 липня 2001 року сторони зареєстрували шлюб у м. Євпаторії.

Задовольняючи позов про визнання шлюбу недійсним на підставі ст. ст. 15, 45 КпШС України (2006-07) , суд виходив із доведеності факту реєстрації цього шлюбу відповідачем без вільної згоди та без наміру створити сім'ю, а з метою отримати право на жилу площу ОСОБА_1

Висновки суду грунтуються на матеріалах справи й вимогах закону.

Так, судом установлено, що позивачка проживала в м. Євпаторії та перебувала на квартирному обліку: у загальній черзі з 1989 року - у виконкомі, а з 1995 року - за місцем роботи, у Євпаторійському пансіонаті Кримського медичного інституту, зі збереженням дати взяття на облік (а.с. 51, 53).

7 вересня 2000 року за місцем роботи ОСОБА_1 адміністрацією та профкомом прийнято рішення про розподіл квартир у АДРЕСА_1, у тому числі й щодо позивачки, яке було затверджене рішенням Заозерненської селищної ради НОМЕР_1від 31 липня 2001 року після введення будинку в експлуатацію.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 була надана двохкімнатна АДРЕСА_2 площею 27,2 кв.м у цьому будинку, а у зв'язку з реєстрацією нею шлюбу до ордера було включено й ОСОБА_2 (а.с. 52).

10 вересня 2001 року сторонам видано свідоцтво про право власності на житло в рівних частках, після отримання якого відповідач повернувся до Овруча, де вже 31 жовтня 2001 року за місцем проживання подав позов про розірвання шлюбу.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності з дослідженими доказами: поясненнями та перепискою сторін, показаннями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд дійшов правильного висновку, що відповідач, реєструючи з позивачкою шлюб, не мав наміру створити сім'ю, фактично з нею однією сім'єю не проживав, а його метою було отримати юридичне право на житло позивачки в м. Євпаторії, що відповідно до ст.ст. 15, 45 КпШС України (2006-07) є підставою для визнання їхнього шлюбу недійсним.

Скасовуючи зазначене рішення з направленням справи на новий розгляд апеляційний суд помилково вважав, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 11 ЦПК України (1618-15) (2004 року), введеного в дію з 1 вересня 2005 року, та неправильно застосовано ст. 45 КпШС України (2006-07) .

Відповідно до вимог ст. 15-1 ЦПК України (1963 (1501-06) року, який діяв на час постановлення судом рішення), суд вирішив спір на підставі ст.ст. 15, 45 КпШС України (2006-07) в межах вимог, заявлених позивачкою, і на підставі наданих нею доказів щодо відсутності у відповідача дійсної волі на укладення шлюбу й наміру на створення сім'ї та укладення його в корисливих цілях - з метою набуття юридичного права на її квартиру. Саме ці обставини складали підстави позову ОСОБА_1

При цьому апеляційний суд неправильно витлумачив норму ст. 45 КпШС України (2006-07) , відповідно до якої з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 (v0016700-98) , "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) " шлюб може бути визнано недійсним, якщо буде встановлено, що реєстрація шлюбу відбулася за відсутності взаємної згоди осіб, які одружуються, зокрема, якщо ці особи (або одна із них) не мали наміру створити сім'ю (уклали фіктивний шлюб).

Ураховуючи, що апеляційний суд неправильно витлумачив закон і помилково скасував законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 339 ЦПК України (1618-15) ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 червня 2006 року скасувати, залишити в силі рішення Овруцького районного суду від 29 жовтня 2004 року.