розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0101/0408/71-082, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних та строком погашення до 22 квітня 2038 року.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 0101/0408/71-081-Z-01, предметом якого є належне на праві власності іпотекодавцю нерухоме майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки, укладених між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 28 липня 2015 року становив 636 734 грн 99 коп. В рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором щодо оплати відповідачем заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на вказане майно, визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2016 року, позов задоволено. В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 0101/0408/71-082, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4, у розмірі 28 860,80 доларів США, що було еквівалентно 636 734 грн 99 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв. м., житловою площею 17,1 кв. м, що належить ОСОБА_4 на праві власності, шляхом визнання права власності на вказану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв. м., житловою площею 17,1 кв. м, ринкова вартість якої станом на 20 листопада 2015 року становить 487 233 грн, за ПАТ "Дельта Банк". Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", виходячи із встановлених у справі обставин та наданих доказів, які свідчать про те, що відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги (а. с. 4 - 18, 19 т. 2), посвідченого нотаріально та зареєстрованого у встановленому порядку, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 0101/0408/71-082, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4, та оскільки останній має наявну заборгованість станом на 28 липня 2015 року у розмірі 636 734 грн 99 коп., суди обґрунтовано вирішили питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.