розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал страхування, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал страхування на рішення апеляційного суду Сумської області від 09 березня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником автомобіля Peugeot 308, державний номерний знак НОМЕР_1, який застрахований у ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування відповідно до договору добровільного страхування від 24 червня 2015 року.

14 жовтня 2015 року близько 05 год. 15 хв. на вул. Червноармійській у м. Охтирка водій ОСОБА_5, керуючи вказаним автомобілем, не впорався з керуванням та виїхав на ліве узбіччя, допустивши наїзд на пеньок дерева, заїхав до річки, внаслідок чого транспортний засіб був механічно пошкоджений. На звернення до страхової компанії щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу пропонувалася часткова виплата страхового відшкодування, яка була значно меншою від встановленого збитку, а листом від 11 серпня 2016 року йому повідомлено про відмову у виплаті відшкодування.

Вважаючи, що підстави для відмови у виплаті відшкодування відсутні, ОСОБА_4 просив стягнути із страхової компанії 173 411 грн майнових збитків.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 09 березня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування на користь ОСОБА_4 173 411 грн у рахунок відшкодування майнових збитків, завданих в результаті пошкодження автомобіля Peugeot 308, державний номерний знак НОМЕР_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та водій ОСОБА_5 неналежно виконали умови договору страхування, зокрема, несвоєчасно повідомили правоохоронні органи про дорожньо-транспортну пригоду, що стало причиною несвоєчасного проходження медичного огляду водієм на стан алкогольного сп'яніння та позбавило страховика можливості дізнатися, чи є подія, яка мала місце 14 жовтня 2015 року, страховим випадком.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зазначав наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником автомобіля Peugeot 308, державний номерний знак НОМЕР_1.

Указаний автомобіль застрахований у ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 15 червня 2015 року № 19/15-Т/С.

Із висновку інспектора ВДАІ вбачається, що 14 жовтня 2015 року до чергової частини Охтирського МВ УМВС України в Сумській області по телефону надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У процесі проведення перевірки за даним повідомленням з виїздом на місце події встановлено, що 14 жовтня 2015 року близько 05 год. 15 хв. на вул. Червоноармійській в м. Охтирка водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем Peugeot 308, державний номерний знак НОМЕР_1, не впорався з керуванням, виїхав на ліве узбіччя та допустив наїзд на пеньок дерева з подальшим з'їздом до р. Охтирка. Унаслідок ДТП автомобіль Peugeot 308 зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до рапорту оперативного чергового Охтирського МВ УМВС України в Сумській області від 14 жовтня 2015 року повідомлення ОСОБА_5 про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася на вул. Червоноармійській в м. Охтирка, зареєстровано 14 жовтня 2015 року о 09 год. 30 хв., запис № 4801. О 09 год. 50 хв. на місце події направлено наряд ДАІ.

За висновками щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 14 жовтня 2015 року об 11 год. 10 хв., у водія пошкодженого транспортного засобу ознак сп'яніння не виявлено.

У суді першої інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з пояснень яких вбачається, що на виклик на місце пригоди близько 07 год. прибула машина ДАІ, патруль їм повідомив, щоб вони чекали інших інспекторів та поїхав з місця події. Водій зателефонував в міліцію повторно і через деякий час приїхав інспектор ДАІ, який оглянув місце події, склав схему дорожньо-транспортної пригоди та відвіз водія до медичного закладу для проходження медичного огляду для виявлення стану сп'яніння. Пізніше приїхав експерт із страхової компанії, який оглянув автомобіль.

16 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування із письмовою заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування.

Із листа ПрАТ Страхова компанія Арсенал страхування від 11 серпня 2016 року вбачається, що на підставі п. п. 28.4.4, 28.4.18 договору страхування позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_5 обов'язків, передбачених договором срахування, зокрема, несвоєчасним повідомленням страховика про настання страхового випадку та несвоєчасним проходженням ним медичного огляду на стан сп'яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України, що призвело до неможливості страховика встановити обставини настання страхового випадку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 на підтвердження своїх позовних вимог надав звіт № 595 про незалежну експертну оцінку, з якого вбачається, що розмір майнових збитків, заподіяних у результаті пошкодженя автомобіля, становить 173 411 грн.

Умовами п. 22.2 розділу 22 договору страхування визначено, що збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є страховим випадком.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 14 жовтня 2015 року за участю водія ОСОБА_5 та застрахованого автомобіля Peugeot 308, державний номерний знак НОМЕР_1, при якій транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень та внаслідок якої заподіяні збитки, є страховим випадком.

При виїзді на місце пригоди співробітник ДАІ не ставив під сумнів стан водія і вже після закінчення огляду місця події забезпечив його доставку до найближчого медичного закладу. Медичний огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_5 був проведений в медичному закладі лікарем-наркологом. За висновком лікаря ознак сп'яніння немає. Інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 на час настання дорожньо-транспортної пригоди був у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння матеріали справи не містять і відповідачем суду їх не надано.

Відтак у даних спірних правовідносинах у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку та проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_4, правильно застосувавши норми матеріального права: ст. ст. 5, 6, 20, 22, 26 Закону України "Про страхування", ст. ст. 979, 991 ЦК України,на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ