Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Дьоміної О.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_5, зареєстрований 18 липня 2010 року, з тих підстав, що подальше збереження шлюбу між ними неможливе.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2016 року, позов задоволено шляхом розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем, зареєстрованого 18 липня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 1267. Крім того, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги та розриваючи шлюб між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався положеннями ст. ст. 104, 105, 110, 112 ЦПК України і виходив з доведеності та обґрунтованості позивачем того, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим і це буде суперечити його інтересам.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції протиправно розглянуто спір без належного повідомлення відповідача у справі. При цьому не застосовано положень ст. 111 СК України щодо надання сторонам у справі строку на примирення, незважаючи на те, що у них є спільна малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також заявник посилається на те, що суди при вирішенні спору безпідставно не вирішили питання щодо місця проживання малолітньої дитини.

Такі посилання заявника є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було вжито необхідні процесуальні дії щодо встановлення місця реєстрації відповідача, повідомлення її у встановленому законом порядку про розгляд справи. Це питання досліджувалося судом апеляційної інстанції, що зазначено в оспорюваній в касаційному порядку ухвалі апеляційного суду. Також, апеляційний суд встановив, що обидві сторони у справі заперечують проти збереження шлюбу між ними, а тому визнав безпідставними доводи відповідача про застосування положень ст. 111 СК України щодо надання сторонам у справі строку на примирення. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу. Є безпідставними доводи заявника і про те, що судами при розгляді справи не вирішено питання щодо місця проживання малолітньої дитини, оскільки таких позовних вимог не заявлялося. Слід зазначити, що відповідач не позбавлена права на вирішення питання щодо місця проживання малолітньої дитини шляхом звернення до суду з відповідним самостійним позовом.

Оскільки доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не спростовують, то колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.