розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про встановлення факту, що має юридичне значення за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_7, на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт належності померлій ОСОБА_8 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літ. А, сарай літ. Г, погреб літ. Д, вбиральня під літ. Е, вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Встановлено факт належності померлому ОСОБА_9 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 цілої частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літ. А, сарай літ. Г, погреб літ. Д, вбиральня літ. Е, вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що складається з 1/2 його частки у спільній сумісній власності та 1/2 частки, що перейшла до нього після смерті його дружини ОСОБА_8 Встановлено факт включення до спадкового майна померлого ОСОБА_9 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літ. А, сарай літ. Г, погреб літ. Д, вбиральня літ. Е, вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу, подану представником, ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту включення до спадкового майна померлого ОСОБА_9 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літерою А, сарай літера Г, погреб літера Д, вбиральня літера Е, вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог. Рішення в частині розподілу судових витрат змінено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у прийнятті апеляційної скарги, поданої представником, ОСОБА_6 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_6 просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_6 у прийнятті його апеляційної скарги, поданої представником, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання щодо його прав та обов'язків, а тому він не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення суду.

Однак повністю з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК (1618-15) України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, яка розглянута ним у порядку глави 3 розділу V ЦПК України (1618-15) .

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою, представник ОСОБА_6 посилався на те, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є його сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_11 Позов був пред'явлений лише до одного із спадкоємців ОСОБА_10 - його дружини. Суд, встановивши факт належності будинку АДРЕСА_1, який на праві спільної сумісної власності як подружжю належав ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у порядку спадкування лише ОСОБА_9, позбавив тим самим права на спадкування ОСОБА_6 як спадкоємця після смерті свого батька, який фактично прийняв частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_8 Відтак суд першої інстанції, ухвалюючи 16 вересня 2016 року рішення, вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_6, не залучивши його до участі у справі.

Апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 не брав участі у справі, ухваленим рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обов'язки, тому права на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 292 ЦПК України, не має. ОСОБА_6, вважаючи своє право порушеним, не використав свого права на пред'явлення відповідного позову ні в загальному порядку, ні під час розгляду даної справи.

Разом із тим, дійшовши висновку про те, що права заявника оскаржуваним рішенням не порушені, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 як один із спадкоємців ОСОБА_10 має право на спадкування після смерті останнього. Проте, у даній справі, вирішуючи питання про встановлення факту, що має юридичне значення, суди дійшли висновку про недоведеність того, що за життя його батько ОСОБА_10 фактично прийняв частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_8, тому встановили належність спадкового будинку лише померлому ОСОБА_9 як чоловіку ОСОБА_8 Не залучивши до участі у справі заявника, суди позбавили останнього на надання доказів та відповідних пояснень щодо проживання його батька ОСОБА_10 у спадковому будинку та фактичного прийняття ним частки у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_8, право на спадкування якої має заявник.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_6 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, є передчасним, суперечить змісту ст. 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому вирішенню існуючого спору.

Суддя апеляційного суду, вирішуючи питання про відмову у прийнятті апеляційної скарги, з підстав, зазначених в оскаржуваній ухвалі, належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_6, поданої представником, щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України) не надав.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником, на новий розгляд до цього суду.