КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" звернулось до суду із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2006 року № 0000372301/0/2981, від 14 березня 2007 року № 0000372301/1/580, від 31 травня 2007 року № 0000372301/2/1041, від 08 серпня 2007 року № 0000382301/3/1771 та № 0000372301/3/1772.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20 січня 2009 року позов КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2007 року № 0000382301/3/1771, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств місцевого підпорядкування у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 580,00 грн.; скасовані податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2006 року № 0000372301/0/2981, від 14 березня 2007 року № 0000372301/1/580, від 31 травня 2007 року № 0000372301/2/1041, від 08 серпня 2007 року № 0000372301/3/1772 в частині визначення підприємству податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 596032,00 грн.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що при декларуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток, позивач діяв в межах чинного законодавства, оскільки звільнений від оподаткування за рішеннями Комсомольської міської ради від 10 червня 2003 року, від 11 грудня 2003 року та від 27 січня 2005 року. Також суд першої інстанції визнав протиправними висновки податкового органу про порушення підприємством вимог пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , як такі, що не містять достатніх доказів на їх обґрунтування.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року судове рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю з тих підстав, що: орган місцевого самоврядування не має повноважень стосовно встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємств комунальної власності; факт встановлених у ході перевірки підприємством порушень вимог пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР внаслідок включення до складу амортизаційні відрахувань IV кварталу 2004 року - II кварталу 2006 року 104 537,20 грн. на безоплатно отримані основні засоби не спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 (№ К-9441/10) постанову Господарського суду Полтавської області від 20 січня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дотрималися принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно до вимог частин 4, 5 цієї статті для правильного вирішення спору із власної ініціативи не витребував докази, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, позов КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 20 грудня 2006 року № 0000372301/0/2981, від 14 березня 2007 року № 0000372301/1/580, від 21 травня 2007 року № 0000372301/2/1041, від 08 серпня 2007 року № 0000382301/3/1771 в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 589883,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 08 серпня 2007 року №0000372301/3/1772; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" також, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, де з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 26 жовтня 2006 року по 29 листопада 2006 року ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступник КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за наслідками якої податковим органом складено акт від 06 грудня 2006 року № 674/23-500/24388032. Згідно з висновками цього акту позивачем, крім іншого, порушено п. 4.1 ст. 4, підпункти 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, ст. 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України (2755-17) ; далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), в результаті чого за ІІ півріччя 2003 року, за 9 місяців 2004 року, за І півріччя 2006 року занижено податок на прибуток. Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що: до складу валового доходу підприємство не віднесло прострочену кредиторську заборгованість перед ПП "Сервіс-Житло" (код 30901900) у сумі 22794,99 грн.; до складу валового доходу II кварталу 2004 року підприємство не включило 12638,00 грн., що надійшли на його рахунок з місцевого бюджету; до складу амортизаційних відрахувань IV кварталу 2004 року - II кварталу 2006 року віднесено амортизаційні витрати, нараховані на безоплатно отримані основні засоби; під час декларування податкових зобов'язань позивачем протиправно застосовано пільгу з податку на прибуток у вигляді звільнення від сплати цього податку за результатами фінансово - господарської діяльності у ІІІ, ІУ квартали 2003 року, у 2004 - 2005 роках, який стовідсотково надходить до міського бюджету.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що: сільські, селищні, міські ради наділені повноваженнями зі звільнення від сплати податку на прибутку, тому підприємство під час декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток у ІІІ, ІУ квартали 2003 року, у 2004 - 2005 роках правомірно застосувала пільгу у вигляді звільнення від сплати податку, надану міською радою; висновки податкового органу стосовно бюджетних коштів у сумі 12638,00 грн., що надійшли на рахунок позивач та не були віднесені до складу валових доходів відповідно до пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, є необґрунтованими, оскільки у акті перевірки відсутні дані, що достовірно підтверджують наявність факту такого порушення; підприємство без попереднього здійснення державної реєстрації змін до розміру статутного фонду не мало право нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні фонди (автобус марки ПАЗ 32005 та об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м. Комсомольська"), що були передані згідно з рішеннями міської ради від 02 вересня 2003 року № 444 та від 27 липня 2004 року № 283 з балансу комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" та Управління по інвестиціях та будівництву міськвиконкому відповідно на баланс позивача для виконання статутної діяльності та з метою збільшення статутного фонду останнього; факт невключення позивачем до складу валового доходу простроченої кредиторської заборгованості перед ПП "Сервіс-Житло" знайшов підтвердження в ході судового розгляду та сторонами не заперечується.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 38 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року № 380-IV передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, відповідних обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Аналогічні положення закріплені у бюджетних законах на 2004 та 2005 роки.

Відповідно до п. 15 ст. 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Згідно з пунктами 23, 24, 28, 29 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання про затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах; встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Зазначені норми Закону дають підстав для висновку, що міська рада наділена повноваженнями зі встановлення додаткових пільг щодо оподаткування у межах сум, що надходять до її бюджету.

Крім того, у Рішенні від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 (v005p710-10) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 1 Закону № 1251-XII та ст. 15 Закону № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 БК, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону № 280/97-ВР треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону № 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правомірності застосування КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" пільги, наданої міською радою, щодо оподаткування сум, що надходять до міського бюджету, є правильним.

Цілком обґрунтованого висновку дійшли суди попередніх інстанцій щодо протиправності дій позивача, що полягали у нарахуванні амортизації у ІУ кварталі 2004 року - ІІ кварталі 2006 року на безоплатно отримані основні засоби для здійснення статутної діяльності без здійснення державної реєстрації змін до розміру статутного фонду.

Згідно зі ст. 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (ст. 4 Закону № 334/94-ВР).

У пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 року № 87 (z0391-99) (зареєстровано в Мін'юсті України 21 червня 1999 року за № 396/3689).

Статутний фонд (капітал) комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою (ч. 4 ст. 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

Згідно з ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник - орган місцевого самоврядування - може не тільки передавати комунальне майно комунальному підприємству як внесок до статутного фонду, але і вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В свою чергу для відображення у бухгалтерському обліку та податковому обліку відповідних господарських операцій, в том числі і зміни до статутного фонду, відповідні зміни мають набути юридичної сили шляхом реєстрації власне рішення про ці зміни.

Про це свідчить порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV (755-15) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основні засоби, отримані підприємством від місцевої ради для виконання статутної діяльності та з метою збільшення статутного капіталу, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в розумінні пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 21 лютого 2012 року (справа № 21-942во10).

Встановивши у судовому процесі той факт, що автобус марки ПАЗ 32005 та об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м. Комсомольська" були отримані позивачем безоплатно на праві господарського відання від Комсомольської міської ради для здійснення статутної діяльності без реєстрації змін до розміру статутного фонду, що підтверджено наданою відповіддю державного реєстратора на запит суду (а.с. 135 т. 4), та при отриманні на баланс вищевказаних об'єктів основних засобів їх вартість до складу валового доходу підприємства не включалась, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині, зробили правильні висновки, що КП "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" не мало права у процесі експлуатації цих об'єктів основних засобів використовувати економічну вигоду цих об'єктів, що зменшує їхню залишкову вартість, - нараховувати амортизацію.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби та Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства "Комсомольської міської ради" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а-1670/1427/12 залишити без змін.