розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року

у справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

до територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду, треті особи: комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо", ОСОБА_1

про скасування актів про розслідування нещасного випадку та про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, -

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (далі - Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду про скасування актів про розслідування нещасного випадку від 12.11.2010 року Н-5 та про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом Н-1 комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2, утвореної наказом Територіального управлінням Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву (ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Листом від 13.05.2010 р. № 746 КП "Плесо" повідомило ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву про те, що 13.05.2010 р. на території рятувальної станції № 14 у воді поруч з дебаркадером знайдено тіло матроса-рятувальника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

За результатами спеціального розслідування складено акт від 12.11.2010 р. форми Н-5, яким встановлено: випадок трапився з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, матросом-рятувальником, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок "потоплення у воді", на утриманні знаходилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; нещасний випадок стався за адресою: м.Київ, затока "Галерна", в воді з правого берегу від дебаркадеру рятувальної станції №14, що належить КП "Плесо".

В акті зазначено, що причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 є утоплення через потрапляння у воду при нез'ясованих обставинах.

На підставі пункту 14 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" комісією зазначено в акті, що нещасний випадок із смертельним наслідком, який стався 13.05.2010 р. з матросом-рятувальником КП "Плесо", вважається пов'язаним з виробництвом, складається акт за формою Н-1 та береться на облік КП "Плесо".

Відповідачем складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом щодо нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4, 08 год. 15хв.- 10 год. 15хв., з матросом-рятувальником ОСОБА_2, на території КП "Плесо", причина нещасного випадку - утоплення через потрапляння у воду. В акті також відображені події, які зафіксовано в акті форми Н-5.

Наведені документи підтверджують обставини, викладені в актах Н-5 та Н-1 і не заперечувались представниками сторін. Водночас позивач не погодився з висновками, які зроблені відповідачем в оскаржуваних актах, тому звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що комісія дійшла вірного висновку, що нещасний випадок стався на території підприємства, до фактичного передання зміни потерпілим зміннику, відповідно нещасний випадок слід вважати таким, що пов'язаний з виробництвом. При цьому, Фонд не належить до переліку суб'єктів, які мають право оскаржити зміст акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ). Складання акта та встановлення фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не стосуються та не порушують прав Фонду, тобто, з даним позовом звернувся неналежний позивач.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками судів та вважає за доцільне зазначити про таке.

Так, статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV встановлено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (частина перша). Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади (частина друга). В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком (частина третя).

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності визначено "Порядком розслідування та ;ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 40 Порядку спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками.

Пунктом 42 Порядку встановлено, що спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 43 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію (пункт 45 Порядку).

Відповідно до пункту 51 Порядку за результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, передбачені пунктами 54 і 55 цього Порядку.

За наслідками проведення спеціального розслідування комісією складено акт про розслідування нещасного випадку від 12.11.2010 р. форми Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1, якими встановлено, що нещасний випадок, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_2 на території КП "Плесо", під час робочого часу та пов'язаний з виробництвом.

Колегія суддів вважає правильники висновки судів про те, аргументи позивача щодо необґрунтованості такого висновку відповідача, є безпідставними.

Комісією було встановлено та підтверджується показами свідків, актом огляду місця події, що тіло ОСОБА_2 знайдено у воді біля дебаркадеру, який знаходиться на території КП "Плесо". Також комісією встановлено, що потерпілим зроблено запис в журналі про здачу зміни о 09 год. 00 хв., проте фактично зміна здана не була, що підтверджується свідченнями змінника ОСОБА_4

Пунктом 14 Порядку передбачено, що визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.

У відповідності до вимог пункту 58 Порядку у разі надходження скарги або незго ди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керів ник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за ре зультатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

Пунктом 59 Порядку передбачено, що у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскар жено у судовому порядку.

Отже, за змістом приписів Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві за результатами спеціально го розслідування, призначеного відповідним наказом, складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого. Такий акт може бути переглянутий (скасова ний) керівником Держнаглядохоронпраці за наслідками повторного (додаткового) спеці ального розслідування у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку.

Судами встановлено, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального стра хування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві не зверталося до керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці із скаргою (незгодою) щодо висновків спеціальної комісії стосовно обставин та причин нещасного випадку та відповідно призначення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку.

У подальшому затверджені акти форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено лише у судовому порядку вичерпним колом осіб, які зазначені у пункті 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випа дків, професійних захворювань і аварій на виробництві за результатами спеціального ро зслідування й позивач до даного кола осіб не відноситься.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що управління Фонду не відноситься до осіб, які за законом мають право оскаржувати акти й обгрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві - залишити без задоволення.