розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором карткового рахунку фізичної особи, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року,

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 06 червня 2012 року між ПАТ "БМ Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки № НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 у валюті євро для проведення розрахунків з використанням банківської платіжної картки.

Позивач зазначав, що в період з 29 червня 2012 року по 02 липня 2012 року за вказаним рахунком було проведено низку трансакцій з використанням POS терміналів на території Великобританії, внаслідок чого виник несанкціонований овердрафт, який станом на 20 червня 2013 року становив 8 097,87 євро.

Враховуючи, що вказаний овердрафт відповідачем не погашається, ПАТ "БМ Банк", з урахуванням поданих уточнень, просило стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 8 097,87 євро.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, позовні вимоги ПАТ "БМ Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "БМ Банк" суму боргу в розмірі 8 097,87 євро.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором про відкриття карткового рахунку не виконував належним чином, овердрафт не погасив, із заявою про втрату платіжної карти чи про несанкціоноване зняття коштів не звертався.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 червня 2012 року між ПАТ "БМ Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки № НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 у валюті євро для проведення розрахунків з використанням банківської платіжної картки.

Відповідно до п. 2 договору у разі виникнення овердрафту клієнт сплачує банку відсотки за користування овердрафтом в розмірі 50 % річних. У виписці, яка формується банком у день закриття щомісячного розрахункового циклу і надається клієнту, вказується інформація про рух коштів за картковим рахунком, баланс карткового рахунку на початок і кінець звітного періоду, а також відомості, що стосуються зміни тарифів, умов договору карткового рахунку та Правил користування карткою. При цьому сторони встановили, що неотримання виписки з будь-якої причини не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором карткового рахунку. У випадку незгоди з інформацією, що зазначена у виписці, відповідач має надати позивачу письмову заяву із зазначенням конкретних причин такої незгоди протягом 15 календарних днів з дати, по яку була сформована виписка. Неотримання банком такої заяви по даній виписці у зазначений термін вважається підтвердженням відповідачем правильності інформації, зазначеної у виписці.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору відповідач зобов'язався використовувати платіжну картку відповідно до вимог чинного законодавства України, Правил користування карткою та умов цього договору; не передавати персональну картку та пін-код у користування особам, які не мають на це права або повноважень; у випадку розголошення пін-коду стороннім особам - негайно сповістити про це банк, при цьому банк не несе відповідальності за зняття коштів з карткового рахунка через розголошення пін-коду.

При цьому п.п. 4.8 договору передбачено обов'язок клієнта у випадку втрати, крадіжки або виявлення несанкціонованих операцій з карткою негайно інформувати про це банк. При надходженні в банк заяви клієнта (довіреної особи клієнта) про втрату, крадіжку або незаконне використання реквізитів платіжної картки третіми особами заблокувати платіжну картку з постановкою її в стоп-лист протягом 60 хвилин з моменту надходження такої заяви до Центру підтримки і обслуговування клієнтів банку за телефоном, вказаним у п.4.1.8 договору.

Згідно з випискою за рахунком № НОМЕР_2, сформованою 20 червня 2013 року, в період з 29 червня по 02 липня 2012 року за вказаним рахунком було проведено ряд трансакцій з використанням POS терміналів на території Великобританії, внаслідок чого виник несанкціонований овердрафт.

Станом на 20 червня 2013 року заборгованість за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку становила 8 097,87 євро та складалась: за основною сумою овердрафту - 5 425,17 євро, за процентами - 07,05 євро, проценти за несанкціонований овердрафт - 2 611,05 євро, за комісіями - 54,60 євро.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Враховуючи, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконав належним чином, наявний овердрафт не погасив, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості за вказаним договором.

При цьому доводи відповідача про те, що вказана заборгованість виникла не з його вини, були досліджені судами першої і апеляційної інстанцій та з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Судами правильно враховано, що спірний овердрафт мав місце з 29 червня по 02 липня 2012 року, ОСОБА_3 на порушення вимог положень п.п. 2, 4.8 договору не повідомив про несанкціоноване зняття коштів з його рахунку, кримінальне провадження щодо шахрайських дій відносно рахунку відповідача закрите та будь-яких доказів зняття спірних коштів без згоди відповідача матеріали справи не містять.

При цьому неперебування відповідача у вказаний період на території Великобританії не свідчить про відсутність його вини у виникненні спірного овердрафту, враховуючи, що доказів незаконності зняття грошових коштів не надано, а ОСОБА_3, як клієнт, не виконав свого обов'язку щодо відслідковування зміни доступного залишку на рахунку.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначилися із характером спірних правовідносин, надали їм правову оцінку, правильно застосували норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

При цьому необґрунтованим є посилання в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13 травня 2015 року у справі 6-71цс15, враховуючи, що предметом спору у вказаній справі було відшкодування банком платнику суми незаконної операції, про яку клієнт невідкладно повідомив, що є відмінним від предмета спору у даній справі.

Інші докази та обставини, на які посилається представник

ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.