Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про визнання недійсним договору лізингу, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон"на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 січня 2016 року між ним та до товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (далі - ТОВ "ЛК "Еталон") укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - мінітрактор "Dongfeng 244 каб" вартістю 60 000 грн. та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_4 на строк та на умовах, передбачених цим договором. 12 січня 2016 року на виконання умов вказаного договору позивач сплатив 50 % вартості трактора у розмірі 30 000 грн. Однак при ознайомленні з умовами спірного договору, позивачу стало відомо, що сплачена ним сума є комісією за організацію і оформлення договору, а не часткою вартості трактора. Таким чином, позивач вважав вказані обставини такими, що свідчать про нечесну підприємницьку діяльність відповідача, і є підставою для визнання недійсним зазначеного договору. Крім того зазначає, що вказаний договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений, у зв'язку з чим вважає вказаний договір нікчемним. Також, позивач посилався на наявність несправедливих умов договору та відсутність у відповідача ліцензії для залучення фінансових активів від фізичних осіб, що також є підставою для визнання недійсним зазначеного договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 12 січня 2016 року та стягнути з ТОВ "ЛК "Еталон" на його користь 30 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 12 січня 2016 року, укладений між ТОВ "ЛК "Еталон" та ОСОБА_4 Стягнуто з ТОВ "ЛК "Еталон" на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 30 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "ЛК "Еталон", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 12 січня 2016 між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛК "Еталон" укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - мінітрактор марки "Dongfeng 244 каб" вартістю 60 000 грн. та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_4 на строк та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору 12 січня 2016 ОСОБА_4 оплатив платіж по вказаному договору лізингу у розмірі 30 000 грн.

Згідно додатку № 1 до договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу на момент укладання договору складає 300 000 грн., авансовий платіж - 150 000 грн., щомісячний платіж - 12 500 грн., комісія за організацію (10 %) - 30 000 грн., комісія за передачу (3 %) - 9 000 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Несправедливими згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (п. 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (ч. 4 ст. 18 цього Закону).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦК України).

Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Вказані вище висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що спірний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, при укладенні договору сторонами не дотримано положення законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових операцій.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон"відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.