ТОВ "Браксіс-Полтава" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.09.2015 року № 0001132301 та № 0001122301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у м. Полтаві було проведено планову документальну перевірку ТОВ "Браксіс-Полтава" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої відображені в акті від 14.08.2015 року № 1355/16-01-22-01-09/38610351.

Не погодившись з висновками вказаного акту в частині заниження зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, позивач до ДПІ у м. Полтаві подав письмові заперечення та додаткові первинні документи, що були відсутні під час проведення планової перевірки підприємства та не були об'єктом дослідження.

У зв'язку з отриманням заперечень на зазначений акт перевірки та враховуючи надання додаткових документів, що не були об'єктом дослідження під час планового контрольного заходу, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Браксіс-Полтава" з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами цієї перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт від 11.09.2015 року № 1653/16-01-22-02-09/38610351, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні транспортно-експедиційних та експедиційно-інформаційних послуг у ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест-Груп" та ТОВ "Левиском" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Також, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок зазначених контрагентів позивача, в яких відображено висновок про відсутність у цих підприємств трудових ресурсів, основних засобів тощо, що, на думку відповідача, свідчить про фіктивність діяльності підприємств та нікчемність укладених ними правочинів.

На підставі акту перевірки від 11.09.2015 року № 1653/16-01-22-02-09/38610351 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015 року № 0001132301, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195286,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48821,50 грн., а також № 0001122301, за яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 183928,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45982,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В свою чергу, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини справи та зібрані в ній докази в їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, судами встановлено що факт надавання ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест-Груп" та ТОВ "Левиском" на користь позивача транспортно-експедиційних та експедиційно-інформаційних послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, актів виконаних робіт (послуг) відповідно до кожного з договорів, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, експортних накладних, митних декларацій, повідомлень про фактичне вивезення товару.

Надані позивачем первинні документи дозволяють встановити, який саме товар перевозився, куди, ким, коли, вартість транспортно-експедиційних послуг та їх обсяг. Сертифікати якості, в свою чергу, підтверджують реальну наявність кукурудзи, що транспортувалась за кордон. Оплата за отримані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банківської установи про рух коштів на рахунках .

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставок.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест-Груп" та ТОВ "Левиском" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Невиконання контрагентами своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового обліку на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Зазначена позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку та формування витрат за господарськими операціями зі спірними контрагентами.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.