розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Павлоградської міської ради, відділу Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення сесії та державних актів на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Павлоградської міської ради, відділу Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення сесії та державних актів на землю.

Наобґрунтування своїх вимог посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 червня 2009 року позивачу належить будинок АДРЕСА_1 На підставі заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду від 26 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_6 до Західно-Донбаської обласної державної податкової інспекції було визнано право власності на житловий будинок з подвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 житловою площею 61,90 кв. м, на земельній ділянці площею 1000 кв. м. У травні 2012 року ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що нібито позивач займає його город на ширину 3 метра вздовж всієї довжини земельної ділянки, при цьому ця земельна ділянка приватизована його бабою ОСОБА_6 і є відповідні державні акти на землю. На підставі рішення сесії Павлоградської міської ради від 16 лютого 2011 року № 79-5/VI була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_3 та 15 березня 2012 року були видані два державних акта на земельні ділянки площею 0,1 га та 0,0820 га. Для встановлення межі згідно вищевказаних державних актів позивач звернувся до спеціаліста - геодезиста, який надав позивачу технічну документацію з землеустрою, згідно з якою дійсно межа ділянки АДРЕСА_2 згідно з актами приватизації пролягає по його земельній ділянці по всій довжині на лінії Б - В, на лінії В - Г у розмірі 3,36 метрів. При загальній ширині краю земельної ділянки в городній частині 16,06 метрів.

Позивач посилається на те, що земельна ділянка (загальною площею 2 900 кв. м.) була надана батьку позивача ОСОБА_7, що підтверджується актом Павлоградського міського інвентаризаційного бюро від 03 жовтня 1957 року. Згодом за радянських часів у городах була прокладена АДРЕСА_4 і площа земельної ділянки зменшилась до 1 558 кв. м. Згідно останнього технічного паспорту Павлоградського міського бюро технічної інвентаризації від 25 березня 2009 року на будинок ширина в городній частині складала 15,30 м. Фактично позивач займає цю земельну ділянку з 1985 року з шириною в городній частині 16,06 м, згоди на вилучення у позивача частини земельної ділянки чи про припинення права користування частиною наданої земельної ділянки не надавав, із заявами про добровільну відмову власника землі або землекористувача до відповідної ради народних депутатів не звертався.

У матеріалах з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 за адресою: м. Павлоград, АДРЕСА_2, міститься акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Павлограської міської ради площею 1000 кв. м від 15 вересня 2010 року та акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Павлограської міської ради площею 820 кв. м. На вказаних актах встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_2 наявний підпис лише одного суміжного землекористувача - ОСОБА_8 При цьому позивач, згідно з описами меж кадастрового плану земельних ділянок по АДРЕСА_2, по лініям від Г до А, є суміжним землекористувачем щодо ОСОБА_6, оскільки його домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_5. Проте підпис позивача на актах погодження меж відсутній.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року було визнано протиправним та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року № 1231-64/V "Про затвердження актів узгоджувальної комісії з питань земельних спорів": 1.1 від 04 лютого 2010 року № 104 щодо розгляду спору з приводу землекористування між ОСОБА_6, що мешкає в АДРЕСА_2 і ОСОБА_4, що мешкає в АДРЕСА_5

Враховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила визнати неправомірним та скасувати акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Павлоградської міської ради площею 1000 кв. м від 15 вересня 2010 року та акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Павлоградської міської ради площею 820 кв. м від 15 вересня 2010 року затверджені начальником Держкомзему у м. Павлоград Стекольниковим Г.М., визнати неправомірними та скасувати рішення сесії Павлоградської міської ради від 16 лютого 2011 року № 79-5/VI, яким була затверджена технічна документація із землеустрою шодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Павлограді, визнати недійсним Державний Акт серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, виданий виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 15 березня 2012 року на ім'я ОСОБА_6; визнати недійсним Державний Акт серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0820 га видані виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 15 березня 2012 року на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірними та скасовано рішення сесії Павлоградської міської ради від 16 лютого 2011 року № 79-5/VІ, яким була затверджена технічна документація із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку по АДРЕСА_6

Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, виданого відділом Держкомзему у м. Павлограді Дніпропетровської області 15 березня 2012 року на ім'я ОСОБА_6

Визнано недійсним Державний Акт серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0820, для ведення особистого селянського господарства, виданого відділом Держкомзему у м. Павлоград Дніпропетровської області 15 березня 2012 року на ім'я ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 000 грн витрат на правову допомогу, 1 433 грн 33 коп. витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року скасовано й ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, враховуючи те, що позивачем не надано доказів набуття ОСОБА_7 чи переходу після нього права власності або прав користування спірною частиною земельної ділянки за зазначеною адресою в порядку спадкування до матері позивача, а потім і до самої ОСОБА_11, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати стягуються лише у випадку задоволення позовних вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.