розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року,

У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 грудня 2010 року між ним, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір підряду № 27/12. 1 жовтня 2010 року між ним, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір підряду № 01/10. 30 червня 2011 року між ним, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 було укладено договір підряду № 30/06.

Відповідно до вищезазначених договорів підряду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зобов'язалися виконати роботи з реконструкції та ремонту житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, власниками яких є він та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К. від 7 листопада 2006 року за реєстровим № 3188. На підтвердження факту виконання робіт були складені акти приймання виконаних будівельних робіт. Договори підряду, акти виконаних робіт, акти взаємних розрахунків від імені нього та ОСОБА_9 були підписані представником ОСОБА_11, який діяв на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 6 липня 2010 року.

Позивач ОСОБА_4 посилаючись на те, що за змістом виданих довіреностей він та інший співвласник не надавали повноважень представнику ОСОБА_11 укладати договори будівельного підряду від їх імені, просив визнати недійсними з моменту укладення договори підряду, як такі, що вчинені представником з перевищенням повноважень.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5

Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду від 1 жовтня 2010 року № 01/10, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6

Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду від 30 червня 2011 року № 30/06, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним з моменту укладення договору підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12, оскаржив його в апеляційному суді.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12 та в частині стягнення судового збору та ухвалено у цій частині нове рішення у справі про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним з моменту укладення договору підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, виходячи із того, що наявні у справі належні і допустимі докази, яким суд відповідно до вимог ст. ст. 60, 212, 303 ЦПК України надав належну оцінку, свідчать про те, що представник позивача ОСОБА_11, укладаючи 27 грудня 2010 року договір підряду з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, діяв в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.