Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова, за участю третьої особи - Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод комунального устаткування" про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2014 року, ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова (далі - УПФ) про визнання незаконним та скасування рішення комісії по призначенню пенсій від 26 серпня 2011 року № 15369/03-20, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Личаківський районний суд міста Львова постановою від 9 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

24 грудня 2015 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року.

Личаківський районний суд міста Львова ухвалою від 24 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції позивач оскаржив їх в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2016 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року.

У касаційній скарзі позивач просить суд скасувати постанову Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року, ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у своїх запереченнях, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Перевіривши доводи скарги колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Враховуючи ті обставини, що оскаржувані постанова Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року та ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 24 березня 2016 року не переглядались в апеляційному порядку, ці рішення не можуть бути переглянуті Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції в порядку глави 2 розділу IV КАС України (2747-15) , тому колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги в цій частині слід відмовити.

Що стосується оскаржуваної ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Личаківський районний суд м. Львова постановою від 09 жовтня 2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ у Франківському районі м. Львова за участі третьої особи - відкритого акціонерного товариства "Львівський завод комунального устаткування" про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.

На постанову Личаківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2014 року 28 березня 2016 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 189 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2015 року вже відмовляв у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2014 року в цій адміністративній справі.

Дана ухвала набрала законної сили та у касаційному порядку позивачем не оскаржувалася.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2014 року, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду виходив з того, що вже існує ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження на вказане рішення за апеляційною скаргою позивача.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 211, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанову Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 березня 2016 року в цій справі залишити без змін з підстав, що вони не переглядались в апеляційному порядку.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.