У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.
суддів:
Григор'євої Л.I., Данчука В.Г., Гуменюка В.I., Косенка
В.Й., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в
інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державної
податкової інспекції (далі-ДПI) Московського району м. Харкова,
треті особи: Московський районний відділ запису актів
громадянського стану м. Харкова, відділ опіки та піклування
Московського районного відділу освіти м. Харкова, ОСОБА_4 про
встановлення батьківства та визнання права власності на квартиру,
в с т а н о в и л а:
У квітні 1999 року ОСОБА_1. звернулась з зазначеним позовом
посилаючись на те, що її донька ОСОБА_5. перебувала у фактичному
шлюбі з ОСОБА_6 з 1988 року. Від спільного проживання у них
народилося двоє дітей ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 народження та ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження. Всі разом вони проживали у квартирі
АДРЕСА_1 у м. Харкові. В даній квартирі був прописаний лише
ОСОБА_6. ОСОБА_5. з двома неповнолітніми дітьми була прописана за
іншою адресою. Рішенням Московського РВК м. Харкова від 17 березня
1998 року ОСОБА_1. була визнана опікуном над неповнолітніми
онуками ОСОБА_2 та ОСОБА_3. ОСОБА_6. є власником спірної квартири,
згідно свідоцтва про право власності від 17 грудня 1998 року.
IНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_5. та ОСОБА_6. загинули. ОСОБА_1. просила
визнати ОСОБА_6. батьком неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також
визнати за неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на
квартиру №АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Московського районного суду м. Харкова від
13 жовтня 2003 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 лютого
2004 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 13
жовтня 2003 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні
вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_6 батьком ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, та ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2 народження.
Зобов'язано Московський районний відділ запису актів
громадянського стану м. Харкова внести відповідні зміни у актові
записи про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним право власності по
1/2 частині квартири №АДРЕСА_1 у м. Харкові, зареєстрованої за
ОСОБА_4, витребувавши квартиру з її незаконного володіння.
У касаційних скаргах ОСОБА_4, Державна податкова інспекція у
Московському районі м. Харкова просять скасувати ухвалене рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд апеляційної
інстанції виходив з того, що ОСОБА_6. за життя визнавав
неповнолітніх дітей ОСОБА_5. своїми рідними, утримував їх, а з
ОСОБА_5. вони вели спільне господарство до народження дітей та
після їх народження, проживав разом з ними у своїй квартирі,
виховував їх, піклувався про них.
Проте з такими висновками суду погодитись не можливо.
Відповідно до статті 53 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
(1969 року)
у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі,
при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути
встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або
опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої
знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею
повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне
проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і
відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи
утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю
підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Проте, на час пред'явлення позову ОСОБА_6. не було у живих, а
тому не можна було ставити питання про встановлення батьківства.
Згідно пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення" ( v0005700-95 ) (v0005700-95)
в разі смерті особи, яку
заявник вважає батьком дитини, суд розглядає заяви про
встановлення факту батьківства, і вирішує їх з урахуванням
обставин, передбачених статтею 53 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
(1969
року).
З матеріалів кримінальної справи № 2798108 порушеної за
фактом умисного вбивства громадянки ОСОБА_5. та показів свідка
ОСОБА_1. вбачається, що ОСОБА_6. заперечував і не хотів
прописувати неповнолітніх дітей ОСОБА_5. у свою квартиру. (а.с.
64).
Крім того, згідно рішення Московського районного суду м.
Харкова від 20 лютого 1998 року ОСОБА_5. була позбавлена
батьківських прав по відношенню до трьох неповнолітніх дітей.
Неповнолітні діти проживали з бабусею ОСОБА_1, яка була призначена
їх опікуном на підставі рішення Московського РВК м. Харкова від 17
березня 1998 року.
Судом, при розгляді питання про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_5. по відношенню до її трьох неповнолітніх дітей, було
встановлено, що квартира, в якій проживала остання зі
співмешканцем ОСОБА_6, знаходиться в антисанітарному стані,
відсутні спальні місця для дітей, продукти харчування.
Довідкою Московського РАГСу м. Харкова підтверджено, що
батько неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 записаний зі слів
матері.
Не можна погодитись і з рішенням апеляційного суду в частині
визнання за неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по
1/2 частині квартири №АДРЕСА_1 у м. Харкові та витребуванням
квартири з незаконного володіння ОСОБА_4, оскільки існує рішення
Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2002 року про
визнання договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 у м. Харкові,
укладеного 28 грудня 2000 року на Харківській товарній біржі між
ОДПI Московського району м. Харкова та ОСОБА_4, дійсним.
Суд апеляційної інстанції не врахував наявності такого
рішення.
Згідно статті 145 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) якщо
майно за плату придбане у особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно
від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або
особою, якій майно було передано власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом
поза їх волею.
Тобто, витребовуючи майно з чужого незаконного володіння, суд
апеляційної інстанції не врахував вимог, передбачених статтею 145
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року).
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права
призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої та
апеляційної інстанції не можуть залишатися в силі і підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня
2003 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11
лютого 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко