Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Мукачівської райдержадміністрації Закарпатської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, про поновлення батьківських прав за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 серпня 2015 року його було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дане рішення мотивоване тим, що позивач не піклувався за дитиною після її народження і не заперечував проти позбавлення його батьківських прав. На даний час його дочка проживає у сестри покійної дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 Позивач переосмислив свій вчинок, зрозумів що дочка є найближчою йому людиною після смерті дружини. Він намагається підтримувати зв'язок з дочкою, відвідувати її, неодноразово купував для дочки товари гігієни, харчування. Він не перебуває на жодному профілактичному обліку, має постійне джерело доходу та місце проживання, тому може у повній мірі забезпечити належні умови для проживання та розвитку дитини.

Враховуючи викладене, позивач просив поновити батьківські права щодо малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Поновлено батьківські права ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку після смерті матері виховує тітка - ОСОБА_7

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 серпня 2015 року його було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_5

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що він переосмислив свій вчинок, зрозумів що дочка є найближчою йому людиною, він намагається підтримувати зв'язок з дочкою, відвідувати її, неодноразово купував для дочки товари гігієни, харчування, а також на те, що він не перебуває на жодному профілактичному обліку, має постійне джерело доходу та місце проживання, тому може у повній мірі забезпечити належні умови для проживання та розвитку дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 СК України, суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) судам роз'яснено, що розглядаючи справи про поновлення батьківських прав, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

Органом опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області надано висновок про доцільність поновлення ОСОБА_2 батьківських прав, виходячи з того, що у нього задовільний стан житлово-побутових умов та позитивно характеризується по місцю проживання за адресою у будинку АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів зміни ним своєї поведінки по вихованню малолітньої доньки, жодного факту про зміну його поведінки відносно малолітньої ОСОБА_5, що стали підставою позбавлення його батьківських прав, у висновку органу опіки і піклування не зазначено. Відтак, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 6 ст. 19 СК України обґрунтовано не погодився із висновком органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

При цьому ОСОБА_2 є громадянином Угорської Республіки, проживає на території Федеративної Республіки Німеччина.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень касаційного суду (ст. 335 ЦПК України) і висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.