Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (далі - ТОВ "Софіт-Люкс") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про:

- визнання незаконними дій Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо незадоволення заяви позивача від 03 вересня 2014 року № 03-09/14 про повернення Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом;

- зобов'язання Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів ТОВ "Софіт-Люкс" та направити його разом з іншим передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Софіт-Люкс" надмірно сплачені кошти у сумі 19723,80 грн., у тому числі 15930,76 грн. - податку на додану вартість, 3793,04 грн. - ввізного мита.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо незадоволення заяви ТОВ "Софіт-Люкс" від 03 вересня 2014 року 03-09/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом. Зобов'язано Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України підготувати висновок про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів ТОВ "Софіт-Люкс" та направити його разом з іншим передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Київська міська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована серед іншого тим, що під час звернення ТОВ "Софіт-Люкс" з відповідною заявою про повернення коштів позивачем всупереч вимогам положень Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) (далі - Порядок № 618), не надано документів, які підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (311-2014-п) утворено Київську міську митницю ДФС - правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Таким чином, на підставі статті 55 КАС України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Київську міську митницю ДФС (далі - Митниця).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 11 листопада 2013 року позивач подав до Митниці МД № 100250000/2013/076526 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом від 02 квітня 2012 року № SMA16.

Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11 листопада 2013 року № 100250000/2013/600923/2, відповідно до якого митна вартість визначена 4,56 USD/одиницю із застосуванням резервного методу. Задекларовані товари випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України 19723,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року у справі № 826/1794/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, адміністративний позов ТОВ "Софіт-Люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України задоволено частково; скасовано рішення про визначення митної вартості товарів від 11 листопада 2013 року № 100250000/2013/600923/2.

03 вересня 2014 року позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів із заявою № 03-09/14 про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України податків і зборів у розмірі 19723,80 грн., в тому числі 15930,76 грн. - податку на додану вартість, 3793,04 грн. - ввізного мита. До вказаної заяви додано копії: ВМД від 11 листопада 2013 року № 100250000/2013/076579; рішення про коригування митної вартості товарів від 11 листопада 2013 року № 100250000/2013/600923/2; постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 05 березня 2014 року у справі № 826/1794/14; ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 826/1794/14. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 06 жовтня 2014 року № 11178/1/26-70-52-05 відмовив у її задоволені, мотивуючи це відсутністю правових підстав для повернення коштів.

Вважаючи дії митного органу щодо відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно сплачених коштів незаконними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності відмови у поверненні позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 19723,80 грн.

Суд касаційної інстанції такий висновок судів вважає передчасним з огляду на наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 618 (z1097-07) , на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) , положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи та прийняття рішення по суті спору визначили належний спосіб захисту прав та інтересів позивача. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Констатуючи, що Митниця під час розгляду заяви позивача про повернення коштів діяла всупереч вимогам Порядку № 618 (z1097-07) , суди попередніх інстанцій не встановили, чи додано позивачем до такої заяви обов'язковий перелік документів згідно з викладеними положеннями норм чинного законодавства України, зокрема документ, що підтверджує суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, на підставі яких Митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана прийняти відповідне рішення - підготувати і подати висновок.

На вказане суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не спростували доводи відповідача щодо відсутності необхідного переліку документів згідно з Порядком № 618 (z1097-07) , зокрема документів, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Отже, судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно надати оцінку діям відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів в частині задоволеного позову підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року в частині задоволеного позову скасувати, справу направити у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.