розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- науково-виробниче об'єднання "Іскра - Агро" до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у власність товариства за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- науково-виробниче об'єднання "Іскра - Агро" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року,

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро- науково-виробниче об'єднання "Іскра - Агро" (далі - ТОВ "АНВО "Іскра - Агро") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що учасниками, створеного 20 лютого 1995 року ТОВ "АНВО "Іскра - Агро", є ОСОБА_5, ОСОБА_6 із розміром внеску до статутного фонду по 48 коп. та ОСОБА_7 із розміром внеску до статутного фонду 54 коп. 15 квітня 2010 року між ТОВ "АНВО "Іскра - Агро" в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - одноповерхової нежитлової будівлі пекарні мукомельного цеху з прибудовою, загальною площею 633,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу продажна ціна об'єкту нерухомого майна становить 68 тис. грн.

Позивач вважав, що відчуження майна товариства відбулося у незаконний спосіб без врахування положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, при відсутності волевиявлення товариства на продаж майна, та Статуту товариства, тому просив суд про визнання договору купівлі-продажу від 15 квітня 2010 року недійсним та повернення майна у власність товариства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ "АНВО "Іскра - Агро" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "АНВО "Іскра - Агро" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "АНВО "Іскра - Агро", суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" є юридичною особою приватного права, створеною у формі товариства та зареєстрованою відповідно до вимог закону. Вказане товариство діяло на підставі статуту, що відповідає вимогам ст. 87 ЦК України, органами управління якого виступали загальні збори та генеральний директор, який мав повноваження представляти товариство без довіреності, у тому числі укладати від його імені договори. На момент укладення спірного договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб в якості керівника юридичної особи була вказана ОСОБА_8, жодних обмежень щодо права представлення керівником юридичної особи в реєстрі зазначено не було. Рішення суду, на підставі якого було скасовано реєстрацію ОСОБА_8 як генерального директора товариства, набрало чинності 13 вересня 2010 року, тобто після нотаріального посвідчення оспореного договору купівлі-продажу спірного майна.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав неповноважності особи продавця. Відомості, що підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були внесені до нього, тому вони не можуть бути використані у даному спорі з відповідачем, оскільки позивачем, на підставі ст. 92 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у редакції, чинній на час виникнення між сторонами правовідносин, не надано суду належним та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач при укладанні договору купівлі-продажу спірного майна знав або міг знати про ці відомості. Згідно з ч. 5 ст. 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб, тобто для відповідача по справі, з дня їх державної реєстрації.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції в ухвалі від 6 лютого 2013 року зазначив про необхідність з'ясування фактичних обставин, зокрема про те, знав чи міг дізнатися ОСОБА_3 про перевищення ОСОБА_9 своїх повноважень, маючи для цього всі умови, дослідження та належної оцінки поданих сторонами доказів. Проте суд цього не здійснив.

Судом установлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та статуту товариства 20 лютого 1995 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - ТОВ "АНВО "Іскра-Агро"). Учасниками товариства згідно зі статутом товариства, у редакції від 20 лютого 1995 року, були ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Відповідно до змін, внесених 17 травня 2001 року до статуту товариства, статутний фонд товариства складає 1 грн 5 коп., учасниками товариства є: ОСОБА_10 з часткою 29 % - 8 голосів; ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з часткою 13 % кожен, що складає 4 голоси в кожного; а також ОСОБА_12 з часткою 6 % - 2 голоси.

12 березня 1999 року Красінською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області видано свідоцтво про право власності на будівлю-пекарні, мукомольного цеху, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого її власником є ТОВ "АНВО "Іскра-Агро". На підставі рішення виконавчого комітету Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року № 12 адресу вказаного нерухомого майна змінено на АДРЕСА_1.

14 лютого 2007 року відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ "АНВО "Іскра-Агро", на яких прийняте рішення про безкоштовну передачу частки ОСОБА_12 (6%), який вибув з товариства на користь інших засновників товариства в рівних частках - по 1% на кожного учасника. На цих же зборах було прийнято рішення про виключення зі складу засновників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

11 вересня 2007 року відбулися загальні збори учасників товариства ТОВ "АНВО "Іскра-Агро", на яких були присутні ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які мали відповідно 51,72 %, 24,14 % та 24,14 % голосів.

На зазначених зборах учасниками товариства були прийняті рішення про збільшення розміру статутного капіталу до 44 тис. грн, поділ статутного капіталу на 40 часток, розподіл статутного капіталу між учасниками у гривнях, відповідно до якого частка: ОСОБА_10 склала 22 756 грн 02 коп., а частки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по 10 621 грн 24 коп. у кожного. Також було затверджено Статут ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" у редакції від 11 вересня 2007 року. Вказані відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

26 листопада 2007 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "АНВО "Іскра-Агро", на яких прийнято рішення про передачу частки ОСОБА_13 у розмірі 24,14 % статутного капіталу шляхом дарування на користь учасника ОСОБА_10, тобто ОСОБА_10 стало належати 75,86% статутного капіталу товариства. Вказані зміни 27 листопада 2007 року були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

19 січня 2009 року відбулися загальні збори учасників товариства, на яких були присутні ОСОБА_10 та ОСОБА_14, яким в сумі належало 100 % статутного капіталу. На зборах були прийняті рішення про передачу учасниками товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_14 своїх часток третій особі - ОСОБА_9 - шляхом їх дарування, затверджено статут у новій редакції, а також прийнято рішення про вихід з учасників товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_14 На підставі вказаного рішення було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

20 січня 2009 року відбулися загальні збори учасників товариства за участю єдиного учасника ОСОБА_9, на яких було прийнято рішення про обрання останньої на посаду генерального директора товариства строком на 5 років, що підтверджується протоколом від 20 січня 2009 року № 18. На підставі вказаного рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено відповідний запис.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2008 року та визнано недійсними рішення позачергових зборів від 14 лютого 2007 року учасників ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" в частині виключення зі складу учасників ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також в частині розподілу часток у статутному фонді товариства виключених учасників товариства, в частині внесення змін до установчих документів товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2010 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2010 року, рішення загальних зборів від 11 вересня 2007 року визнано недійсним в частині: збільшення розміру статутного капіталу товариства до розміру 44 тис. грн, поділу статутного капіталу товариства на 40 часток, розподілу статутного капіталу товариства між учасниками у гривнях пропорційно їх часткам, затвердження статуту в новій редакції; визнано недійсним статут ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" у редакції від 11 вересня 2007 року; визнано недійсним рішення загальних зборів від 26 листопада 2007 року в частині: передачі частки статутного капіталу ОСОБА_13 в розмірі 24,14 % - 10 621 грн 60 коп., що становить 9,66 грн, ОСОБА_10, та в частині затвердження статуту в новій редакції; визнано недійсним статут товариства у новій редакції від 27 листопада 2007 року; визнано недійсним рішення загальних зборів від 19 січня 2009 року в частині: передачі частки статутного капіталу ОСОБА_10 та частки ОСОБА_14 ОСОБА_9 та в частині затвердження статуту в новій редакції; визнано недійсним статут ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" в редакції від 9 лютого 2009 року; визнано повністю недійсним рішення загальних зборів від 20 січня 2009 року.

Рішенням позачергових зборів ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" від 9 квітня 2010 року за участю учасника ОСОБА_9, якій у сумі належало 100 % статутного капіталу, було прийнято рішення про продаж спірного майна та уповноважено генерального директора ОСОБА_9 підписати від імені товариства договір купівлі- продажу спірного майна. Вказане рішення було прийнято без участі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, які володіли разом 42 % голосів і станом та момент укладання спірного договору купівлі-продажу були поновлені в правах, однак відомості відносно них, як учасників товариства на зазначену вище дату, не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вище зазначене рішення позачергових зборів товариства від 9 квітня 2010 року було визнано недійсним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року, яке набрало законної сили 1 червня 2012 року.

15 квітня 2010 року між ТОВ "АНВО "Іскра-Агро", в особі генерального директора ОСОБА_8, яка діяла на підставі статуту, зареєстрованого 9 лютого 2009 року, не зважаючи на те, що статут судом визнано недійсним, як збори від 9 квітня 2010 року, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу одноповерхової нежитлової будівлі пекарні мукомольного цеху під літ. А-1 з прибудовами, загальною площею 633,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого ТОВ "АНВО "Іскра-Агро" передало вказане нерухоме майно ОСОБА_3, а останній до моменту підписання договору сплатив за нього 68 тис. грн.

Разом з тим у постанові Вищого господарського суду України від 7 грудня 2010 року вказано, що рішення загальних зборів учасників товариства є недійсними з моменту їх прийняття, а не з дня набрання законної сили судового рішення в апеляційній інстанції.

Також судом установлено, що станом на 15 квітня 2010 року учасниками товариства були наступні учасники: ОСОБА_5 (13 % + 1 %, переданий учасником ОСОБА_12 на загальних зборах учасників від 14 лютого 2007 року), ОСОБА_6 (13 % + 1 %, переданий учасником ОСОБА_12 на загальних зборах учасників від 14 лютого 2007 року), ОСОБА_7 (13 % + 1 %, переданий учасником ОСОБА_12 на загальних зборах учасників від 14 лютого 2007 року).

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року було встановлено, що рішення позачергових зборів товариства від 9 квітня 2010 року про відчуження майна товариства було прийнято особою, в якої були відсутні правові підстави здійснювати управління ТОВ "АНВО "Іскра-Агро".

Проте апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 315 ЦПК України не врахував, що без рішення зборів учасників товариства, директор, ОСОБА_9, не була наділена правом самостійно розпоряджатися майном товариства, оскільки її повноваження були обмежені.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Отже, положення ч. 2 ст. 98 ЦК України є обмеженням, встановленим безпосередньо законом для керівника юридичної особи при укладенні ним від імені особи правочинів, що перевищують вартість відчуженого майна більше ніж п'ятдесят відсотків вартості усього майна юридичної особи.

Крім того, про те, що відповідач, ОСОБА_3, знав про обмеження повноважень директора свідчить і той факт, що його представник під час першого розгляду справи долучив до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів від 9 квітня 2010 року.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що на час відчуження майна рішення загальних зборів від 9 квітня 2010 року мало юридичну силу суперечить чинному законодавству та висновкам, викладеним у постанові Вищого господарського суду України від 7 грудня 2010 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно зі ст. 4.1.27 статуту товариства воно має право відчужувати належну товариству майно у тому числі і нерухоме у порядку встановленому зборами його учасників.

У ст. ст. 19.3, 19.7 статуту передбачено, що генеральний директор має право розпоряджатися майном товариства, включаючи і грошові кошти в межах, визначених зборами учасників.

Директор має право приймати рішення по всім питанням, крім тих, що приймаються тільки рішенням зборів.

Проте апеляційний суд не врахував, що норми статуту обмежують повноваження директора товариства в питаннях відчуження майна та обмежують повноваження на укладення, встановивши у статуті лімітну ціну договору.

При цьому ОСОБА_3, будучи юристом товариства та знайомим із статутом товариства, складом його засновників на травень 2007 року (у господарському суді вже тривав розгляд справи за позовом виключених учасників до товариства про незаконність рішень) міг передбачити, що інформація, яка містилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб станом на 15 квітня 2010 року є хибною, оскільки відповідно до цих відомостей змінено склад учасників товариства на невідому третю особу ОСОБА_9, а будучи особисто знайомим із директором товариства, ОСОБА_10, який приймав його на посаду юриста, мав можливість засумніватися в інформації, що містилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про ОСОБА_9 як директора товариства.

Частиною ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим ОСОБА_3 не спростував обставини, встановлені в рішеннях господарських судів, оскільки не був учасником їх розгляду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; зазначених вимог закону не врахував; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не надав правового обґрунтування позиції позивача та не дослідив усіх доказів, що містяться у справі в їх сукупності; дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність.