суддів:Гримич М.К., Кафідової О.В., Колодійчука В.М., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та припинення права власності, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2014 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі ПАТ "Дельта банк", банк) звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив в рахунок виконання основгого зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 521753,87 грн за кредитним договором від 25 липня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі ПАТ "Дельта банк" права власності на зазначене майно на підставі договору іпотеки від 25 липня 2008 року, укладеного між Акціонерним інноваційним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_6; визнати за позивачем право власності на зазначену квартиру; припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_6, в тому числі право володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою; витребувати у відповідача та передати позивачу правовстановлюючий документ, а саме: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 липня 2008 року та технічний паспорт на зазначену квартиру.

Позов мотивовано тим, що 25 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", (ПАТ "УкрСиббанк"), правонаступником якого по договору є ПАТ "Дельта банк" укладено кредитний договір з ОСОБА_5, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 41000 доларів США на строк користування коштами до 25 липня 2029 року включно, зі сплатою 13,5 % річних. Відповідно до кредитного договору ОСОБА_6, як позичальник зобов'язався щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту в та відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до затвердженого сторонами графіку. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_6 та АІКБ "УкрСиббанк" 25 липня 2008 року, відповідачем було передано в іпотеку АІКБ "УкрСиббанк" квартиру АДРЕСА_1 В порушення умов кредитного договору позичальник зобов'язання по поверненню кредиту у строк, передбачений кредитним договором не виконав, проценти за користування кредитними коштами не сплачував, у зв'язку з чим, станом на 19 березня 2013 року має заборгованість в загальній сумі 65276,35 доларів США. Дана заборгованість на день розгляду справи не погашена, що дає банку право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2014 року, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 521 753,87 грн, укладеним 25 липня 2008 року між акціонерним інноваційним комерційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта банк", та ОСОБА_5, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 11,2 кв.м, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 липня 2008 року та зареєстрованого у реєстрі за № 1734. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотечного майна та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався, відповідне застереження в іпотечному договорі при його укладанні зроблено не було.

В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 19 березня 2013 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2008 року склала 65276,35 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 521753,87 грн.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції задовольнив позов частково та звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 33 Закону України "Про іпотеку", пункту 4.1 договору іпотеки, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого ст. 41 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду та залишив ухвалене ним рішення без змін.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", яке на теперішній час є ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого по зазначеному договору є ПАТ "Дельта банк", укладено споживчий кредитний договір з ОСОБА_5, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 41 000 доларів США на строк користування кредитними коштами до 25 липня 2029 року включно, зі сплатою 13,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 25 липня 2008 року укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку АІКБ "УкрСиббанк" квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.1 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Згідно п.п. 4.2.1-4.2.4 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , з інших підстав передбачених законодавством України.

Пунктами 5.2, 5.2.1 договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банк вправі скористатися своїм правом на задоволення вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши, що між сторонами не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та в іпотечному договорі відсутнє відповідне застереження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом застосування ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та визначення способу реалізації предмету іпотеки шляхом процедури продажу, встановленої ст. 41 Закону України "Про іпотеку" - продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Апеляційний суд дав належну оцінку вказаним висновкам та обґрунтовано залишив ухвалене місцевим судом рішення без змін.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, а суд апеляційної інстанції при перегляді справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.