розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про знесення самочинної забудови будинку,за касаційною скаргоюОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 листопада 2009 року № 2-5250 і свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 травня 2012 року № 235-08 у розмірі 16/25 частки. Крім нього співвласником будинку на підставі договору дарування від 11 червня 2012 року № 1852 є ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у розмірі по 9/50 частки кожен.

На підставі державного акта на земельну ділянку серії НОМЕР_1 йому належить земельна ділянка площею 0,0317 га, на якій розташована його частина будинку, двір, сарай та інші господарські будівлі.

У 2009 році він збудував і ввів в експлуатацію прибудову А'-І, де на цей час і проживає. Вказана прибудова розташована на межі його земельної ділянки і земельної ділянки його співвласників. Будівництво прибудови А'-І узгоджено відповідно до законодавства України.

На цей час його співвласники без оформлення дозвільних документів проводять самочинне будівництво нового будинку з порушенням протипожежних, будівельних, санітарних і містобудівних норм, чим порушуються його законні права та інтереси.

Заливку фундаменту під майбутню будівлю ОСОБА_6 розпочав ще у червні 2012 року, а продовжив у вересні 2014 року. Йому залишилось залити останню частину фундаменту, яка визначає відстань до прибудови А'-І, належної йому, де знаходиться вікно житлової кімнати.

ОСОБА_6 відступив 1 м від стіни прибудови А'-І і залив останню частину фундаменту. Унаслідок чого глуха шестиметрова стіна каркасу нового будинку повністю заблокувала доступ світла у його житлову кімнату.

Позивач зазначав, що величина норми для III ступеня вогнетривкості, до якої належить прибудова А'-І, що підтверджується технічним паспортом на будинок, повинна становити не менше 8 м, а не 1 м, як у цьому випадку.

На підставі зазначених обставин позивач ОСОБА_5 просив визнати незаконною самочинно зведену відповідачем частину будинку та знести її за рахунок останнього.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконною самочинно зведену частину будинку АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_6 за власні кошти знести самочинно зведену частину будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що згідно з довідкою КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про державну реєстрацію будинок АДРЕСА_1належить на праві власності ОСОБА_6 - 9/50 частки, ОСОБА_7 - 9/50 частки, ОСОБА_5 - 16/25 частки (а. с. 18, 20, 21, т. 1).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 5 квітня 2011 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0317 га по АДРЕСА_1 (а. с. 19, т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з частками 1/2 кожного (а. с. 93-95,т. 1).

Відповідно до заяви від 6 квітня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5 надав свою згоду ОСОБА_9 та не заперечував проти будівництва останньою житлового будинку та гаража по АДРЕСА_1 (а. с. 146, т. 1).

11 червня 2012 року ОСОБА_13, ОСОБА_9 подарували ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у рівних частках кожному, по 9/25 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1

11 червня 2012 року ОСОБА_13, ОСОБА_9 подарували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рівних частках кожному земельну ділянку площею 0,0527 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Таким чином, до відповідача ОСОБА_6 від ОСОБА_9 перейшли всі права щодо предмета договору дарування, які мала до укладення вказаного договору ОСОБА_9, хоча в подальшому заявами від 21 вересня 2012 року ОСОБА_5 повідомив співвласників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про ненадання своєї згоди на будівництво нового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції чинній на час виникнення правовідносин, було передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

У пунктах 22, 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (ч. 7 ст. 376 ЦК України).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами ст. 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України, ч. 1 ст. 60 ЦПК).

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач розпочав будівництво без направлення повідомлення про початок будівельних робіт, а тому зведений ним будинок підпадав під поняття самочинного будівництва. Однак 12 травня 2016 року ОСОБА_6 отримав будівельний паспорт будівництва житлового будинку зблокованого з гаражем по АДРЕСА_1 а 14 травня 2016 року направив Державній архітектурно-будівельній інспекції у Черкаській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим виконав вимоги ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Разом із цим у процесі розгляду справи ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил під час будівництва спірної прибудови, а відсутність повідомлення про початок будівельних робіт не може бути підставою для знесення самочинної будівлі.

При цьому апеляційний суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 303 ЦПК України надав належну оцінку постанові від 10 листопада 2014 року, прийнятій Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області щодо вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП, на яку посилався позивач ОСОБА_5, як на підставу подання вказаного позову до суду, та дійшов правильного висновку про те, що нею підтверджено лише відсутність повідомлення про початок будівельних робіт відповідачем, і вона не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.